Учасниця протестів з 25 листопада 2013 року. Ініціаторка і волонтерка «Бібліотеки Майдану»
Основні теми інтерв’ю:
00:03:25 Про перший день на майдані
00:08:38 Про своє місце під час подій на майдані і поєднання роботи з майданом
00:09:27 Позиція батьків щодо участі респондента в подіях на майдані
00:12:47 Про зміну майдану після побиття студентів
00:18:28 Про емоції першого дня перебування
00:21:44 Авторитети та лідери майдану
00:26: 34 Про ставлення друзів до подій на майдані.
00:31:30 Про участь в громадських організаціях ініціативах під час революційних подій
00:33:57 Про довіру до ЗМІ
00:35:37 Про матеріальну допомогу учасникам протесту
00:37:01 Про те як майдан змінив оповідачку
00:42:20 Про довіру між учасниками революційних подій
00:44:12 Про форми мистецтва на майдані
00:49:05 Про мотиви участі в революційних подіях
Оповідачка запізнилась на інтерв’ю на 45 хв., пояснюючи це тим що ходила зустрічати літак із Канади з гуманітарною допомогою для зони АТО.
[00:00:01.22]
А.В.: не знаю що там буде, але я планую туди потрапити, але якщо це буде до ранку то я вже почала сумніватися [про події які плануються в ніч з 29.11.14 на 30.11.14] ми вчора просто ходили літак зустрічати, я просто живу на Позняках [район Києва] і це мав цей літак їхати, і так не було що робити ну як було, але ми до третьої там тусувалась, а він так і не приїхав [літак з першою партією вантажу військової допомоги, наданої урядом Канади] я кажу наша держава лопонула нас іще раз, то це ж був пост там преса прийшла, мав бути такий прес-брифінг, він мав проїжджати всім Києвом туди на Жуляни [аеропорт Києва] бо це так прикольно як він буде їхати
[00:00:41.20]
Р.М.: Скажи будь-ласка це місце [місце зустрічі кафе «Купідон»] для тебе якесь знакове чи ти просто так його запропонувал?
[00:00:48.13]
А.В.: Та ні, якщо чесно то якось в Києві я люблю заклади, але коли мене запитують де зустрічаємось то я не знаю що запропонувати
Р.М.: ти киянка взагалі?
А.В.: Ні, я вже 7 років тут просто мешкаю, і якось так, а це ну останім часом…ну все тягне до майдану, це така концентрація, а на майдані велика проблема немає де зустрітися, там ця «Міська кав’ярня» туди до Українського дому таке що, а так там ця «Шоколадница».
Р.М.: насправді, знаєш, я не довго був на майдані, 2 тижні всього і для мене знакове місце це черга біля «Київських перепічок», це було, я не знаю, кожен день декілька разів на день ми туди бігали, чомусь я не знаю.
А.В.: ну там і так черга, я більш на Подолі [район Києва] такі різні штуки, але вони маленькі.
Р.М.: скажи, а ти сама звідки?
[00:02:06.17]
А.В.: я сама з Чернігівської області, так це буквально 100 кілометрів від Києва, фактично такий не дуже патріотичний регіон
Р.М: знаєш в Чернігівській області, 7 кілометрів від Чернігова збудований Дім Прав Людини, може ти чула, у світі таких Будинків всього 7.
А.В.: а яка ціль?
Р.М.: освітня, там проводяться майже кожен день освітні заходи, просто моя організація доклала руку, скажімо так, дуже крута ініціатива, мені дуже подобається і ми там тусуємось це село, я не пам’ятаю яке село [Количівка] це як їхати в сторону Києва.
А.В.: просто, така фішка, я з Чернігівської області але в Чернігові була двічі туристом, мені до Києва їхати годину.
Р.М.:зрозуміло, а ти навчалась в Києві?
А.В.: так я приїхала на навчання.
Р.М.:і лишилась?
А.В.: лишилась.
Р.М.:ну що почнемо?
А.В.: так, давай.
[00:03:26.01]
Р.М.:щоб тебе не бентежило я його приберу [диктофон], отже я хочу почути від тебе історію, взагалі нам цікаві історії людей які були присутні під час подій на майдані, які не були присутні, які брали активну участь або пасивну участь, тобто наша основна ціль надати лице майдану і мені було б цікаво почути твої думки з цього приводу, як ти прийшла до цього і що цьому передувало?
[00:04:03.12]
А.В.: скажу відверто, до майдану, моя політична активність моя громадянська позиція була більш в такому сплячому стані, на майдан я прийшла не в перший день, а 25 листопада в понеділок, вперше, здається студенти зібрались ще в четвер, про це я вже прочитала в п’ятницю лише з фейсбуку, в п’ятницю я просто поїхала за місто і мене не було цих три дні, і в понеділок я повернулась до Києва я відразу пішла на майдан, і якраз так сталося що в той момент коли я десь йшла, до мене подзвонила одна подруга і запитала чому я туди іду і з таким обуренням, що я там забула?
[00:04:47.28]
І тоді я висловила свою позицію в тій телефонній розмові бо вона мене запитала «Це ти так хочеш той Європейський союз?», а я кажу ні, я взагалі тоді не вірила в цю ідею Україна в Європейському Союзі, я розуміла що це для нас добре, але я не плекали зайвих ілюзій на рахунок цього, я чітко тоді відповіла що я іду відстоювати Україну, тому що яке в мене була думка, я знала що якщо зараз не відбудеться підписання угоди про асоціацію то ми змінимо курс…кардинально в інший бік, те що люди називали Митний Союз для мене це було рєінкарнація «совка» [визначає людину з певними психологічними та суспільними установками, котра оцінює інших людей, явища та оточуючий світ, користуючись незмінною системою міфів, принесеною із Радянського Союзу. У побуті терміном «совок» користуються як словом, що має зневажливий або, навіть, презирливий відтінок]
[00:05:33.07]
«Совок» ще зі школи терпіти не могла і це мене завжди дратувало і дуже негативно і радикально була проти того налаштована, і власне це мною керувало і навіть повітря було інше, суспільні настрої, люди прокидаються це було фантастично, і навіть бути там це було велике щастя, власне тоді я прийшла, і тоді с понеділка почався мій майдан, я кожного вечора після роботи, я навіть пам’ятаю як біля глав поштамту висіла афіша «Кияни Ваш робочій день не закінчується о шостій, він закінчується о 10 або 11 годині бо Ви маєте прийти на три години після роботи на майдан» так зі мною і відбувалося.
[00:06:20.12]
Ще у грудні я їздила на вихідні до дому до батьків, на вихідні мене майже ніколи не було там, тобто я зазвичай пропускала нажаль, я слідкувала з новин, а от з понеділка по п’ятницю я завжди була, я пам’ятаю що понеділки були дуже важливі бо в неділю було велике скупчення людей, а в понеділок майже нікого не було, і нас завжди просили приходити в понеділок бо людей дуже мало і міг бути наступ, ось так, то власне так починався мій майдан він був спочатку для мене (…) я була більш пасивним спостерігачем,
[00:06:59.18]
я приходила щодня і долучалась, але я активно не брала участь в цих волонтерських рухах, я не була студентом вже на той час і майдан не займав весь мій простір, тобто я була все таки на роботі, в мене були проекти які я робила, тобто майдан почав забирати мій якийсь вільний час (…) і намагалась допомагати спочатку, яким чином, матеріально, там приносити на Михайлівську [Михайлівська площа] я принесла ці пакунки з бутербродами якимись, потім стала забирати, уже познайомившись з якимись там людьми на майдані, тих хто ночував і в тих наметах і в КМДа [Київська міська державна адміністрація] з’явився ще один такий пласт друзів який на все життя (…)
[00:07:55.03]
це не по школі ні по університету це друзі яких об’єднало одне бачення спільне. А от власне активний мій майдан, дуже активний над активний, він почався 27 січня, коли я втрапила вперше до Українського дому, ну власне Український дім був відкритий с першого дня для протестанті, тоді почалась зовсім інша історія ми, така, той потенціал який власне в собі носила він власне тоді витворився і проріс в цю нашу ініціативу Бібліотека Майдану
[00:08:37.25]
Р.М.:скажи будь-ласка, ти себе асоціюєш насамперед учасницею Бібліотеки Майдану, волонтером?
А.В.: Так, я себе асоціюю волонтером Бібліотеки Майдану, як одна з тих хто її створював, людей хто створював цей проєкт і до сих пір, фактично ми його координуємо, просуваємо надалі, як суспільно-культурний винахід який витворився на майдані засвідчивши таку необхідність, в нас взагалі є таке бачення яким він повинен бути поза майданом, але увібравши цей дух, оцей пульс майдану, оцю боротьби.
[00:09:21.18]
Р.М.:ти казала, що ти намагалась роботу і участь на майдані
А.В.: так я намагалась, власне я взагалі на той час працювала в видавництві і по цей час там працюю, я взагалі в грудні поставила собі за мету, якраз майдан починався, в мене настільки було не цікаве життя тоді, бо влітку, я мала класний проєкт, це був 3 сектор, я взагалі себе асоціюю з 3 сектором, я намагаюсь, якщо не сьогодні, то завтра, в мене проєкт на тиждень, на два я погоджуюсь, на місяць, на рік я погоджуюсь, це те що я хочу робити,
[00:10:09.11]
і отак якось сталося що восени, в мене з’явилась звичайна робота, повсякденна робота, в видавництві, для друзів це було круто, а для мене це було не цікаво тому що це рутина, якось не дуже, я не розуміла що я роблю для цього світу краще, працюючи в видавництві яке видає патріотичну літературу і якось в березні в мене якісь були проєкти, вони теж до речі були пов’язані з європейською інтеграцією з енергетики і якою має бути енергетика в нашій країні якщо ми йдемо в Європу,
[00:10:46.03]
це було дуже цікаво тому-що там теж дуже так дуже гостро це розглядалося якщо ми підемо в Митний союз, якщо ми підемо ЄС, це зовсім дві інших картини два інших механізми, і воно тоді якось закінчилось, і от, напередодні майдану, я собі чітко визначила що буду міняти роботу, власне не влаштовувало, я нічого не роблю важливого для людей,
[00:11:10.06]
а потім стався майдан, я паралельно, десь шукала роботу, але знову таки, коли ти біжиш кожен вечір на майдан, коли ти в одній вкладці дивишся вакансії, а в іншій ти читаєш новини, а в третій ти читаєш «Українську правду», то всі думки були якось там, геть не там в пошуку роботи, і власне як з роботою сталося, на роботі таке лояльне відношення і коли мені треба було я завжди йшла на майдан, спочатку це не дуже позитивно сприймалось, а потім з цим змирилися, тобто це моя позиція і ніхто тому не перечив,
[00:11:51.25]
а коли сталася ця історія з «Бібліотекою майдану» то там взагалі поглинуло повністю, бо це була моя ініціатива, я хотіла до бібліотеки прив’язати таку сторону культурного простору і робити такі літературні читання, літературні зустрічі з авторами і це зазвичай проходило ввечері в коли й в обід, бо майдан був живий і можна було хоч з ранку проводити щось і я з роботи йшла просто мовчки, і ніхто мене не шукав, до цього дуже лояльно віднеслись і ніхто мене не звільнив і воно просто змінило якісь мої особисті, я тоді дуже хотіла змінити щось в своєму житті а потім то стало мене задовольняти в мене був оцей простір щоб робити щось на майдані.
[00:12:46.10]
Р.М.:скажи будь ласка, мене цікавить позиція твоїх батьків, вони знали про твою активність на майдані і як вони реагували?
А.В.: це взагалі, така одна із таких рушійних сил що рухало мною що я прийшла на майдан, так сталося що в моїй родині, хто цікавиться політичною ситуацією, кому не байдужа ненька Україна то є я. Коли тільки я тільки почала ходити на Майдан, в мене є сестра молодша на 1,5 року, в неї кардинальне бачення і вона до сих пір вже пройшов рік, ми маємо війну на Сході, але вона до того не прийшла, в нас були дуже великі суперечки, які тривали декілька місяців, щодо цього, хоча ми намагалися, при зустрічі ніколи не піднімати цієї теми, тому-що кардинально інше бачення, вона себе називає аполітичною і так до сих пір, в неї дуже тісні стосунки з Росією, так сталося, мої зв’язки відсіклися самі собою я спочатку жалкувала, там якісь друзі, а потім я перестала шкодувати, маємо те що маємо, а в неї це по іншому, і був такий конфлікт.
[00:14:10.05]
З батьками, з татом з мамою, тут теж своя історія, тато в мене він дуже підтримував, він абсолютно…в нього не було якоїсь ейфорії щодо того що я ходжу на Майдан, в нього була, мовчазна…він мовчки пишався тим але не суперечив, він абсолютно підтримував в ідеях в поглядах, а мама, тут взагалі, просто якісь абсурди, я постійно це розповідаю тому що тут взагалі окрема тема. Мама моя вона не підтримувала, просто не підтримувала мене з початку, були страшні скандали, сварки, телефон я вже перестала ввечері піднімати трубку, вона знала де я, але є відповідь чому.
[00:15:01.12]
Вона не підтримувала, не через то що вона не любить Україну чи не вважає себе українкою, вона дуже любить Україну, треба теж брати до уваги що я родом з Чернігівщини і це не західна Україна, там зовсім інший рівень патріотизму та рівень етнічної ідентифікації, це трошки… Вона дуже впливає, а мама моя вона в грудні місяці дивилась новини, але так сталося що в нас вдома показує тільки російське телебачення, і от українське не показує, там просто були технічна проблеми з телевізором, ми це не виправили, і вона дивилася з бабусею російське, те що показує «раша тудей» [російський телеканал який не достовірно інтерпретували події на майдані] і власне що Вона бачила, як трактувалось так, я коли я приїздила і казала що я на Майдані. Вона спочатку сміялася, а потім вона почала обурюватись, протестувати проти того що я там бувала [на Майдані] а потім змирилася але все одно була проти, і власне вона змінила свою думка 27-го грудня.
[00:16:17.06]
Вона приїхала в Київ до мене в неї були справи, і так сталось що я собі…десь її підманула, їхали по одній адресі, а потім затягнула на Майдан, в неї не було бажання туди потрапляти, ми якраз потрапили, навіть це було не 27-ме, а 29-е бо це був якраз місяць як розігнали студентів, і ми втрапляємо до сцени там виступав фантастичний автентичний колектив, і там ці вібрації ну я просто дуже люблю автентику, я не знаю як інші сприймають, для мене це завжди урочисто, а потім почали показувати відео, було змонтовано до цієї дати, що студентів розігнали, і там такі жорстокі кадри як їх розганяли, я ці всі кадри бачила тисячу разів, бо коли ти цим цікавишся, знаєш як це все відбувалося то ти на пам’ять знаєш.
[00:17:23.28]
А вона цього не бачила бо по російському телебаченню того не показали і Інтернетом не користується, може щось чула від колег, а мене вона слухати не хотіла [мама]і вона дивиться це відео і в неї стається вибух, в неї істерика, в неї починають іти сльози, вона нічого не говорила, але після того вона почала пишатись що я була на Майдані. Це ще раз доводить те яка є сила пропаганди, вона не є росіянка, вона знає що я абсолютно адекватних поглядів, вона знає що якщо я так чиню то я вважаю, але чомусь вона тоді не підтримувала, бо тоді була сила інформаційної війни, зараз мама моя дуже пишається що я на майдані і до сих пір продовжую ініціативи, вона вважає що я дуже багато роблю для України, але я так не вважаю, дуже думка змінить, і було достатньо цього одного відео.
[00:18:27.19]
Р.М.:скажи, сьогодні в нас дуже сумна дата, в нас сьогодні рівно рік як відбулося жорстоке побиття студентів на майдані, як змінилось твоє бачення країни і людей після цієї події?
А.В.: люди в нас молодці, після цих подій тому що справді, хтось говорить те що почало зароджуватись громадянське суспільство, воно не почало зароджуватись, воно прокинулось, і люди дуже змінились, але вся наша біда в тому що це не 100% явище, наприклад на річницю майдану 21-го числа була фотовиставка біля профспілок [Будинок профспілкових організацій України]
[00:19:22.04]
Вона здається до сих пір є, світлини з майдану, я все уважно роздивлялась, люди також уважно з захопленням роздивлялись ці фото, намагались знайти себе. Хтось щось обговорював, а проходив я якийсь дідусь всіх штовхав і сказав «майданутые», ну тобто і це було рік по тому, і для мене це якось..в центрі міста в серці України і такі речі, що можна говорити про східну Україну, чому ми дивуємось, бо так воно є, бо люди в нас, нажаль… суспільство в нас таке різношерстне і погляди не однорідні те що громадянське суспільство…
[00:20:01.12]
Активність вона зросла, і дуже зросла, цє е очевидно, ми це бачимо, але знов ш таки ми обрали новий парламент він (…)але дуже багато в ньому схожих рис, що в нас було в попередньому, і от ніби люди (…) суспільство, воно виросло ми навчились жертвувати, волонтерити робити щось хороше для інших, фактично волонтери кормлять і забезпечують армію, це є унікальний такий ресурс, а дивимось що там відбувається, там трішечки по іншому, вони не дуже виросли, наша політична еліта, нажаль…
[00:20:50.21]
Але це вже безповоротний процес розпочався рік тому і головне це не загубити, головне це не засуджувати бо почалось зараз вже, не зараз а з літа про майдан стільки поганого говорити, щоб для нас Майдан не став Помаранчевою революцією, «революцією розчарування», треба вміти відфільтровувати, будь яке явище має і позитивні і негативні сторони, варто посилювати позитивне, негативне відпускати, а ми любимо на негативі застрягати (… )треба проаналізувати, що таке майдан і справді оті позитивні речі які кожен з нас має пронести далі і розвинути.
[00:21:42.09]
Р.М.:скажи, про свої емоції коли ти вперше прийшла на майдан, що ти побачила, що ти відчувала, що ти подумала і чи бачила ти своє місце в цих подіях на той час?
А.В.: так, перший день мій був 25-го, це був понеділок, і я пам’ятаю ті обличчя, бо людей насправді було не багато, я пам’ятаю як я пройшла повз стелу, там були студенти, вони співали під гітару пісень, але я на той момент…я домовилась зі своїм другом, який дуже патріотичний, і я знала що він там точно там буде, ми планували там зустрітись, і він каже підходь на європейську [Європейська площа] і я туди пішла, там було так гучно що ми не змогли зустрітися, на жаль, і ще було не дуже багато людей.
[00:22:39.23]
Але я прийшла на цей політичний Майдан, і я якраз втрапила на ці три виступи, наших тоді, як їх називали «політичні лідери Майдану» Яценюка, Тягнибока і Кличка, якраз я втрапила і вони один за одним виступали, толкали свої речі, якісь свої позиції, погляди це було так театрально.
Я стояла збоку, і в мене настільки була гордість за людей які вийшли, які прокинулись, які не побоялись тоді вже стояла стіна Беркуту [спеціальний підрозділ який розганяв протестуючих громадян], тако під Хрещатиком від Українського Дому,
[00:23:16.15]
і настільки я сміялась з оцих виступів, тому-що я розуміла що наша «політична еліта» на сходинку нижча чим звичайні люди, пересічні, тому що громадянська думка росте там воно в консервованій формі, але тим не менше я уважно це слухала робила висновки, потім виступили якісь громадські активісти мені подобалось не те що відбувало на сцені, мені подобалось на сцені коли виступали якісь автентичні гурти, лунала україномовна музика, це було красиво це було справді красиво, мені подобались люди навколо, вони були фантастичні,
[00:24:01.29]
вони були в оцих прапорах хтось якісь приносив плакати, намагався донести свою думки, і це не були якісь безхатченки, це були звичайні кияни, хтось приїхав з регіонів, тобто було видно що люди прийшли з власної волі, там було кілька людей які тримали ці прапори проплачені, але це було яскраво видно, бо коли зі сцени Ніщук говорив: «люди я вас дуже прошу приберіть ці прапори або відійдіть в бік бо ви затуляєте, нас знімає преса, нас має побачити весь світ, бо так видно ваші прапори» а вони стоять і не відходять, біля мене стояв чоловік мені було тоді смішно, бо я розуміла що воно існує поряд,
[00:24:51.00]
хтось прийшов з власної волі а хтось заробляє на цьому якусь копійку, ну тобто знов ж таки треба пам’ятати що майдан був різний і він був не проплачений, але на початку було і таке, отут треба проаналізувати таку річ що спочатку були такі речі, проплачені прапори, а потім воно ділось десь, бо ця сила волі вона перекрила це і проплачено тільки лишилось в маріїнці [Маріїнський парк, місце проведення анти майдану] і тоді була була заборона на політичну символіку, мені дуже сподобалось коли це все прибрали і просто це питання закрилось,
[00:25:30.13]
але перший день був найфантастичнішим, я зрозуміла що я сюди прийшла і я сюди тепер буду приходити щодня поки це все буде відбуватись, на той момент я не дуже усвідомлювала, свого місця в тому всьому, я прийшла підтримувати, вже своєю присутністю, я засвідчую що підтримую свою позицію, волевиявлення людей, то не був весь український народ, це була частина яка прокинулась, в когось почався майдан в лютому і це було нормально, ну не можуть всі одночасно, не люблять всі одночасно червоне чи жовте, люди різні, хтось до сих пір не прокинувся і це не означає що то погана людина, просто багато факторів впливає виховання, освіта, оточення, друзі що ти читаєш чи ти не читаєш взагалі, це дуже важливо.
[00:26:33.02]
Р.М.:скажи, ти говорила про політичних лідерів, як ти знала що тобі робити і хто в той час для тебе був авторитетом може якісь друзі, може хтось старший і як ти обирала тих авторитетів, за якими критеріями?
[00:26:53.01]
А.В.: мені, насправді чим мені подобався майдан, бо там не було одного лідера, координатора проекту майдан також не було, були просто певні люди публічні, якісь громадські активісти, мені на початку дуже імпонував і до сих пір імпонують погляди Єгора Соболєва, власне чомусь це стало основною мотивацією чому я на виборах [парламентські вибори] підтримала Самопоміч [політична партія], якісь такі речі, ми на них чіпляємось за якісь яскраві моменти, яскраві п’ятна, і ось воно тоді мені подобалось ці публічні люди, журналісти, громадські активісти які справді змогли згортувати людей, піти на той мітинг, це те що робив на то час «Демократичний альянс»
[00:27:41.09]
[00:30:13.22]
Р.М.: скажи, чи були в колі твоїх друзів, колег люди які не підтримували майдан тобто висловлювали свою позицію і не розуміли тебе і як Ви знаходили спільну мову?
А.В.: фактично всі мої друзі на жаль, так сталось (…) але це не є на жаль навколо мене тільки хороші люди, але в них немає (…) я взагалі закінчувала Транспортний університет, я інженер з транспорту, ми не є гуманітаріями і це такий важливий фактор, от я спостерігаю хто був на майдані, люди яких професій, люди яких поглядів, яких уподобань яких смаків і то було дуже логічно що вони не підтримували, вони не були проти, але вони не приходили вони з захопленням (…) деякі з них з захопленням що я туди ходила але самі вони не ходили, тобто хтось боявся, хтось з якоюсь опаскою, більш мої друзі підтримували яких я мала з попередніх проектів в NGO сфері знов ж таки це люди з громадянською свідомістю.
[00:31:26.06]
Р.М.: скажи, на час Майдану, ти в якійсь організації була, в громадській можливо.
А.В.: так, я працювала, восени я потрапила в проєкт громадянської організації «Українські стратегії» і ми робили енергетичний проєкт, і весь прикол в тому що він мав тривати аж до нового року, але він був заморожений, бо це був грантовий проєкт, і він фінансувався «Відродженням» [Міжнародний фонд, українська благодійна неурядова організація] а коли це все сталося то Відродження оголосило що ми не будемо підтримувати, припиняємо фінансування, і воно заморожувалось, а потім ці закони 16 січня, про організації які фінансуються з закордону це іноземні агенти,
[00:32:22.01]
тобто цей проєкт він не був прив’язаний до майдану він був поза майданом, і він якось призупинився і всі мої колеги по проєкту почали своє..коли вже весною мені подзвони «Настя ми все поновлюємо» то я займалась своїми справами, я сказала що я не можу бо в мене вже це запустилося, мені потім з того проєкту намагались допомагати в цьому, якісь контакти, радили куди звернутись, тобто воно якось логічно витворилось, дуже логічно, як на мене я нічого не думала не планувала, була сьогодні нагода ми брали і робили, була нагода продовжувати-ми брали і робили,
[00:33:05.24]
тобто прийшло це до якоїсь межі що можливо це треба зупинити або розвинути, і ми так подумали чому би і не розвинути, бо це класно, ми ж до сих пір це робимо на волонтерських засадах, ми ніяк не можемо зареєструвати ГО [громадська організація] тому що ГО зареєструйте зараз будуть гранти, а ми чому власне ГО не можемо зареєструвати, тому що ГО реєструю я, і в мене постійно з’являються по цьому ж проекту якісь інші справи, то ми робимо виступи, то ми ще щось, якісь поточні справи нагальні, а це поки не нагально воно відтягується, нами не мотивує можливість створити супер мега організацію яка в майбутньому буде підтягувати мега гранти, поки є можливість робити це безкоштовно ми це робимо, і ми щасливі.
[00:33:55.01]
Р.М.:скажи будь-ласка, мене цікавлять ЗМІ, був такий момент коли люди відфільтрували ЗМІ, яким вони не довіряють, чи в тебе таке було і за якими критеріями ці фільтрація відбулася?
А.В.: коли ти приходиш на майдан бачиш одні речі, а ЗМІ пишуть інші речі, так відбувалася фільтрація тож одне з правил коли читаємо про Схід і не бувши там дуже складно оцінювати, ти прочитав і віриш одразу, а люди приїздять звідти, друзі які воюють там нажаль, і кажуть взагалі інші речі і ти такий в ступорі і не знаєш що робити, а тоді було зовсім інше ти приходиш і бачиш що тут одне відбувається а пишуть зовсім інше,
[00:34:48.10]
я так масово читала як і всі «Українську правду» і ще я дуже любила всі ці проекти «Спільнобачення» це мої друзі я їм довіряла, я знала що вони там живуть, я знала що вони стримлять все є правда, тобто, ці мені подобались громадянські ЗМІ які витворились прямо на майдані, або ті що на майдані набули якогось такого резонансу, «Спільно TV» вони ж були до цього вже раніше створились, але резонансу набули під час оцих подій, те саме «Громадське телебачення», фактично, ніякі такі потаємних джерел інформування в мене не було, так як і всі, але більш довіряла тому що я бачила тут.
[00:35:36.08]
Р.М.:скажи, брала ти участь в матеріальній допомозі майдану?
А.В.: так, було, з початку…ну як, поки мала можливість допомогти, допомагала грошима, купити там якийсь хліб, сир, якісь бутерброди передавала. Коли вже там мої знайомі, з якими я познайомилась, коли вони хворіли то якісь ліки приносила завжди, тобто те що просили, завжди, просто на той момент моя зарплата була дуже маленька, в мене був останній аут, коли мені лишалось два тижні до зарплати і я купила два пакети на Майдан і в мене лишилось 50 грн. до зарплати,
[00:36:21.20]
і я пойняла що Настя тобі час вже з цим закруглятись, книжки, я працювала в видавництві, і коли були якісь ініціативи, тобто там збирали книжки…під Стелою, завжди з своєї і з видавництва я завжди намагалась з агітувати «давайте підтримаємо»
віднесемо, відбирала важливу літературу, наприклад в нас була там Пахльовська «Аве Європа» це про євроінтеграцію, дочка Ліни Костенко, я намагалась ці книжки передавати.
[00:36:59.12]
Р.М.:скажи, сьогодні ти можеш собі сказати що тобі дав майдан він тебе змінив, і яким чином, як змінилось твоє життя?
А.В.: так, після майдану (… ) навіть не після (…) під час (…) взагалі в рамках майдану, мій м’який патріотизм, от я завжди була патріотичних поглядів, але мій м’який патріотизм, він переріс в позитивний націоналізм, це не той націоналізм який критикують, побоюються в Європі, тобто якщо раніше я наприклад могла поступитись Україною, могла щось інше обрати, то зараз для, я мене чітко я україноцентрична це я зрозуміла якраз там,
[00:38:06.19]
і таке пройшло нереальне почуття любові до цього всього, і ще що мені дав майдан абсолютне бачення того, можливо не що саме треба далі робити, ні чим саме займатися, але який то має мати ефект, тобто це має бути націлено на людей, для людей, тобто бути україноцентрично, тобто своє місце відшукав, тобто раніше я думала виїхати за кордон, не хотіла, але я для себе розглядала як варіант, бо ми знаємо що в Україні молоді не дуже легко будувати своє майбутнє і так сталося що ось в вересні я по проекту їздила в Берлін, і всі боялись що я поїду, тим паче що це Берлін дуже імпонує мені, всі знали про це,
[00:39:11.09]
мої друзі боялись що я не приїду звідти, або приїду і відразу звалю [поїду]а от в мене сталось навпаки, я от туди поїхала, мені там все сподобалось, але усвідомлення того що тут краще навіть незважаючи на те що в нас зараз такі події такі настрої, таке робиться з економікою ця гривня, ця бідненька валиться, і все одно чітке усвідомлення що треба бути тут і робити щось для цієї країни, і основна думка яку дав майдан, це мій світогляд, я люблю людей, раніше я їх любила, ти можеш любити і нічого для того не робити а от зараз я розумію це віддача,
[00:39:58.02]
це найбільше щастя коли ти щось для когось робиш, любов до людей, любов до українців, які вони не є, я дуже вірю в українців, хтось ще не прокинувся він обов’язково прокинеться, і хтось може не усвідомлює етнічної приналежності, люди ще не розуміють чиїх батьків ми є діти, тобто якесь таке…от нехватка освіти, як ми вчили ту історію в школі, прочитали параграф розказали і забули, а воно ж насправді, якщо це все прожити, як зараз люди (…) «Поводир» (…)
[00:40:46.28]
чому він б’є такі рейтинги, для мене це таке дослідження, зараз мої друзі (…) зараз так стало модно, хтось критикує що це стало модно таке українське, та ради Бога хай критикує, хоч так воно буде, хай воно буде модним, оця мода на українське вона зробила це масовим, і власне «Поводир» тому є підтвердження хороше і в мене друзі які не ходили на майдан, які не були настроєні проти України, але вони не підтримували все це, зараз ходять на «Поводиря» і в них просто зриває дах, в них перевертається свідомість,
[00:41:27.19]
а я дуже така, під враженням від всього, мені взагалі кажуть це не дивитись бо в мене взагалі дах поїде, а я пішла і я дуже спокійно це сприйняла, так воно так було, а вони цього не знали, і воно має ефект, тобто в людей оця ідентичність, оцей зв’язок внутрішній він прокидається, це є добре, але це довготривалий процес, не міг майдан за тиждень чи два, чи три місяці майдану не може змінити країну у п’ятдесят мільйонів, оцю політику проросійську яка тривала 25 (…) 23 роки, в Україні незалежній, а що було до незалежності.
[00:42:19.20]
Р.М.:скажи, мене цікавить питання про довіру, ти прийшла на майдан (…) і дуже багато людей ти побачила вперше, яким чином ти зрозуміла що їм можна довіряти, і чи довіряла ти їм взагалі?
[00:42:39.26]
А.В.: три тижні тому я почула таку річ, що рівень довіри в Україні становить 6%, я була вражена, мій рівень довіри він не 100% але він понад 50%, я люблю людей і в більшості я довіряю, і там було так само, якщо людина мені якось інтуїція підказує і там мені здавалось що там…принаймні з ким я мала якусь комунікацію на майдані то люди фантастичні, я завжди…люди фантастичні, але я усвідомлювала що поза майданом вони інші і я якась інша була поза майданом, тобто всі ми були інші, бо то було таке місце, де був дух свободи, дух свободи, солідарності і умови взаємопітримки, коли майдану не стало і зараз ми маємо звичайну площу як було колись, тепер все по іншому, вона порожня, немає цих людей, немає цієї енергетики, там була 100% довіра, тобто я не скажу що там було 6%, зараз можливо да, суспільство на такому рівні, тому що зараз люди нікому не довіряють, що в нас робиться в країні, дуже складно довіряти.
[00:44:07.11]
Р.М.: скажи, як ти гадаєш в яких формах було присутнє мистецтво на майдані і яку воно відігравало роль?
А.В.: культурна революція майдану, це власне те що мене зацікавило на майдані найбільше, тобто цей прояв різнобарв’я, такою платформою де, хтось каже що зародилася нова українська культура, хтось каже що відродилася, а я скажу що вона і зародилася і відродилася, це було (…) створювалось щось нове але воно мало такий безпосередній зв’язок з тою нашою українською культурою такою традиційною але ця традиційна культура, вона проявилася (…) вона стала актуальною, вона стала на часі, стала в тренді, це було так класно (… ) от культуру Майдану краще всього розглядати на прикладі Українського дому,
[00:45:18.06]
тому що Український дім з перших днів став таким культурним центром тому що туди втрапили, там народилися (…)т вони не перейшли, вони там народилися всі ці культурні ініціативи, там мистецька сотня, художники Українського дому, наша бібліотека, все витворилося власне там бо там було те місце де тому сприяли стіни, власне там поряд з тою барикадою на Грушевського [вулиця ім. М.Грушевського] де палали шини, були такі унікальні речі, була культурна революція, люди тягнулися, можна згадати що в будній день Український дім був переповнений, тому що в одному кутку малюють в іншому вірші читають там ця бібліотека де можна книжки перебирати,
[00:46:08.16]
лекції ідуть люди тягнулися до культури і люди з барикад приходили читати, наші перші читачі це хлопці з закопченими обличчями з балаклавами і бітами, не було тоді дівчат тоді навіть на Грушевського не пускали дівчат це було 27-е число, ще все палало і в Українському домі дівчат фактично не було, культурний аспект майдану, от мені не подобається що ми про це добре знаємо а от в Європі о цей аспект не підняли, вони думають що майдан це просто спротив, що люди просто стояли на барикадах ходили на акції, максимум що працювала кухня, що вони просто їли і спали,
[00:46:57.29]
а насправді що створилася нова культура, оці молоді люди що приходили і розмальовували ці щити тонами, каски, скільки там народилося вірщів, які шалені кроки зробило фотомистецтво, які ми маємо сьогодні світлини це просто унікально, скільки людей повернулося до цих традиційних видів мистецтв, Петриківка [Петриківський розпис] тобто це стало унікальною платформою де це витворилось, ось Український дім чим його унікальність, де завжди були відкриті двері, фантастичний простір, де приходиш і щось робиш.
[00:47:40.25]
Наша молодь чого не зустрічає постійно, не зустрічає таких вільних просторів де можна прийти у вільний час і щось там робити, люди наче готові щось робити і має місце де це робити, і власне був майдан а потім якусь таку міні республіку де був Українській дім де було КМДА, де було таке політичне КМДА і Профспілки, а Український дім він трошки інший там зайшли ініціативи які свого часу не змогли втрапити в КМДА і Профспілки туди ж не реально було втрапити
[00:48:27.19]
бо це було таке стратегічне місце де люди відпочивали, ночували, а от Український дім він такий (…) його захопили і трошки людей заселилося і є простір і робіть що хочете і тут треба зауважити що люди зробили щось класне коли їм дали простір оце є вияв українського народу, їм дали ресурс, а вони зробили щось класне, там можна було зробити щось інше, а воно отримало такий вияв яскравий, красивий, мистецький (…)
[00:49:04.13]
Р.М.:ти на початку казала що з початку ти вийшла для того щоб Україна залишилась Україною, скажи а як ти гадаєш цього вдалось досягти?
А.В.: Так, безумовно і зараз (… ) теж згадай як було спочатку «Україна це Європа» кричали і за євроінтеграцію, нам дуже хотілось в ту Європу, а зараз ні, і от шукаючи Європу ми знайшли Україну, так я для себе особисто отримала те що хотіла, я була «м’яким патріотом» я любила Україну, але для мене якось було чимось таким, я її любила, я була в цьому впевнена, але навколо люди це теж це не проявляли, мені здавалось що може я (…) я розумію що я не помиляюсь, але я не мала якогось такого підтвердження, а зараз ці зовсім інше ставлення, я дуже рада, я дуже в цьому дуже виросла, у мене такий абгрейт у цьому стався фантастичний.
[00:50:25.01]
Р.М.: скажи, а якщо от сьогодні були б нові заклики вийти на майдан щоб ти зробила?
А.В.: вони мабуть будуть, мені так здається, я прихильниця того бачення що буде воно ще бо якраз, громадянська свідомість прокинулась, і зараз якщо кинути людям кістку вони не будуть задоволені, тобто якщо не будуть виконані вимоги, хоча ми знаємо що щось виконано щось не виконано, а скоріше взагалі нічого не виконано, то люди мабуть підуть щоб довести цю справу до кінця, тощо суспільство стало українським а влада наша не дуже і дуже прикро.
Р.М.:а ти особисто вийдеш?
[00:51:22.09]
А.В.:звісно, і тепер якщо я вийду то я, вийду як того разу, місяць буду прислухатися, формувати свою думку, а я вийду із самої першої хвилини дуже активна, але знов-ж таки якщо це буде в унісон з моїм баченням, тобто я проти агресії, але знов-ж таки проти агресії, коли людей б’ють, «притемняють» то не треба просто стояти і дивитись (…) якщо чесно я дуже хотіла ще десь влітку в нас різні всі такі штуки мені не подобались які в нас в політиці відбувалися і Схід як розвивались ці всі події, тобто як реагувала на це все наша політична еліта мене це все дуже обурювало і я казала що має бути Майдан,
[00:52:14.12]
а потім я зрозуміла що він не буде таким як був до цього тому що люди взяли до рук зброю, людське життя втратило якусь недоторканість, і це все вже по іншому сприймається, і я боюся нового майдану, я розумію що він не буде таким (…) чи вийдуть студенти, вийде молодь, всі вийдуть і намалюють плакати і будуть щось кричати щось, як колись кричали за євроінтеграцію і воно щось дасть, це мають бути радикальні зміни і той майдан щоб це не переросло в якусь громадянську війну, я якби і хочу і боюсь тому що це будуть жертви і не одна.
[00:53:09.09]
Р.М.: ти можеш окреслити фази майдану, чи майдан змінювався на протязі свого існування?
А.В.:так, фази майдану, я все називаю «Революція гідності» однозначно «Революція гідності» я його називаю, я його не ділю на Євромайдан на «Революцію гідності» зараз хтось говорить що Євромайдан він почався 21-го і до 29-го, а 29-го вночі це переросло в «Революцію гідності» побили студентів і вийшов мільйон людей на майдан, на наступний ранок, це така фаза, такі загальновідомі, для мене це почалось 21-го листопада, це все майдан, без ніяких Євро, бо я більш україностично до того ставлюсь, і воно було майданом і на весні після розстрілів, коли Янукович втік [Янукович В.Ф. 4-й Президент України] то всі поставили на тому крапку,
[00:54:14.10]
люди але ми ж лишилися зі своїми проблемами зі своїми бідами, в нас так само сьогодні процвітає корупція і воно нікуди не поділося, Янукович нажаль його з собою не забрав, і хтось поставив на тому крапку, і тому ми сьогодні маємо 94-и дні спротиву, Євромайдан очима ТСН [Телевізійна служба новин, телеканал 1+1] книга називається багато хто окреслив що це 94 дні, це не 94 дні, і важливі речі відбувалися навесні, просто вони не мали такої уваги ЗМІ бо Крим, Схід воно десь перебило цей зв’язок,
[00:54:59.29]
але для себе фази майдану: однозначно до побиття студентів, і коли це справді була тільки молодь, а потім вийшли люди від старого до малого, тобто це грудень, тоді треба зауважити що були свята і був «майдан на канікулах» він був веселий, він був приємний, він був файний і нагадував помаранчевий [Помаранчева революція 2004 р.] яка була в фестивальному стилі, оце була фаза майдану, потім ми всі пам’ятаємо січень і це Грушевського жахливе, коли люди без очей лишалися і зараз це все забулося, зараз стільки акценту на Небесній сотні [Назва загиблих протестувальників] це зрозуміло там взагалі люди загинули, але люди забули що в січні люди втрачали очі і їх було десятки, зараз про це вже ніхто не пам’ятає бо є Схід звідки хлопці повертаються хто живий, а хто в труні,
[00:56:00.29]
тут просто настільки це все наслаюється що дуже складно все розібрати по поличкам і поті яка ще фаза (…) січень такий був, потім закони 16 січня, лютий (…) саме в лютому почав розвиватися наш проект і він був такий (…) а потім все обірвалось цими рострілами…це все органічно, і не треба ділити на окремі речі, коли ми мали відзначати річниці як то має бути, ці всі активісти наші вони загострили питання, як то все назвати? чи ми відзначаємо революцію євромайдан чи майдану чи революцію чи день свободи що це, зійшлись на тому що це є день свободи і його треба так позиціонувати, що це день коли ми стали на цей шлях коли ми почали боротися за цю свободу, якось так (…) але це все є майдан це не євромайдан, майдан, революція, майдан який став «Революцією гідності»
[00:57:19.01]
Р.М.: я дуже тобі вдячний тобі за твої думки, дякую що знайшла час.
А.В.: Дуже екзистенційно так, я не вмію говорити чітко фактами, на жаль, в мене більше емоціями.
[00:57:32.26]
