Interview RPUK6-3

Перелік тем інтерв’ю:

00:14 Розповідь про себе, про навчання та роботу (викладацьку діяльність).

02:32 Розповідь про своє хобі (коні).

03:12 Про початок політичної діяльності (політичні орієнтації, вибір партії, участь у акціях протесту).

05:05 Про участь в Помаранчевій революції

05:45 Про участь у виборах.

06:24 Про акції протесту через перемогу В.Ф. Януковича на президентських виборах.

07:45 Розповідь про обставини, які змусили піти на Майдан (здогадки, що Янукович не підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом).

09:29 Про об’єднання двох Майданів (Європейська площа + Майдан Незалежності).

10:14  Про першу спробу розігнати мирний мітинг студентів на Майдані (29-30.11.2013) та про віче (01.12.2013).

13:42 Про «режим» відвідування Майдану.

14:52 Про штурм Євромайдану силовиками 11 грудня 2013 року, (про барикади, сутички з беркутом, «тітушок»).

20:38 Про участь у штурмі на вул. Банковій (01.12.2013).

21:17 Продовжує розповідь про події 11 грудня 2013 року (про Будинок профспілок як штаб майданців, про зустріч знайомого міліціонера, який приймав участь у зачистці Майдану, про події біля Київської міської ради, про перемогу мітингувальників).

27:50 Про надання приїжджим мітингувальникам місця переночувати.

28:08 Про сутички під Києво-Святошинським судом, «коридор ганьби» для «беркутів»

32:05 Про знайомство з одеситом Валерієм – активним учасником Майдану.

35:29 Про зіткнення протестувальників з силовиками 18 лютого 2014 року (про снайперів, техніку, «озброєння» і організацію боротьби).

49:08 Про пожежу в Будинку профспілок в Києві (про підпал силовиками, евакуацію людей з Будинку).

51:40 Про участь в ранкових зіткненнях 19 лютого 2014 року.

54:53 Про забезпечення Майдану (вода, їжа), допомогу киян відновлювати Майдан.

56:35 Про події біля Жовтневого палацу, допомогу протестувальникам вогнегасниками, захоплення в полон силовиків, керівництво Майданом зі сцени (давали розпорядження, казали що робити, куди йти).

01:00:35 Про підписання лідерами опозиції з В. Януковичем угоди про врегулювання кризи в Україні.

01:01:47 Про зустріч зі студентами, спробу здати кров та розчищення Майдану.

01:03:07 Про допомогу перевозити речі з Українського будинку (речі протестувальників та експонати Музею історії Києва).

01:04:18 Про пошук зниклого Валерія («тітушки» зламали щелепу), систему пошуку на Майдану, його знаходження, та допомогу йому одужувати.

01:10:27 Про участь Валерія в масових заворушеннях, сутичках в Одесі 2 травня 2014 року.

01:11:34 Про відправку Валерія в зону АТО, допомогу інформанта в його екіпіруванні та спорядженні (бронежилет, буржуйки, радіостанція, чайник, медикаменти та інше).

01:14:19 Про сподівання інформанта, пов’язані з Майданом.

01:15:23 Про неминучість Майдану.

01:16:06 Про зміну світогляду, думку про українську молодь, про активну участь у виборах.

01:18:27 Про стосунки з людьми (родичами, колегами, знайомими) через призму відношення до Майдану, конфлікт з двоюрідним братом з Росії.

01:21:06 Про діяльність по допомозі мітингувальникам на Майдані (привезення дров).

01:23:02 Про атмосферу на Майдані, виконування прохань зі сцени, керуючу роль «штабу» в Будинку Профспілок, допомогу Автомайдану.

01:25:52 Про Всеукраїнське об'єднання «Майдан».

01:27:15 Про довіру на Майдані, випадок з «псевдосвободівцем», шахтарем з Луганська.

01:30:12 Про джерела отримання інформації.

01:30:45 Про мистецтво на Майдані (концерти, театри, Руслана, Вакарчук).

01:31:47 Про значення Майдану, основні його здобутки (об’єднав народ) та недоліки сучасного стану речей (безкарність, тих, хто розстріляв Небесну Сотню), про потребу подальшої боротьби проти залишків колишньої злочинної влади.

‍

00:00-00:05

О.О.: Доброго дня!

О.М.: Доброго дня.

О.О.: Я хотіла б взяти у Вас інтерв’ю.

00:05-00:15

Нас цікавлять історії людей, які пережили Майдан. Але, для початку, чи не могли б Ви розказати про свою історію життя, не лише про події на Майдані, а, ну, свою біографію.

00:15-00:40

О.М.: Та будь ласка я... Ну, мене звати е... Олександр е… прізв… Миколайович, прізвище [***], 1955 року народження. Ее… зараз я працюю старшим викладачем е… Національного технічного університету України КПІ на Кафедрі радіотехнічних пристроїв та систем радіотехнічного факультету.

00:40-00:59

Ем.. ну що с… Я... [закінчив] школу вісім класів Київська область міста Сквира [Київська область, Сквирський район, м. Сквира]. Ее… після цього поступив…вступив до Технікуму радіоелектроніки в Києві [Коледж інформаційних систем і технологій КНЕУ (до квітня 2003 року Київський технікум радіоелектроніки)], закінчив його у… 1974 році.

00:59-01:15

Потім 2 роки служив в радянській армії, а після цього поступив на підготовче відділення Національного техн… ну тоді ще він називався КПІ, і закінчив і поступив до перш… на перший курс радіотехнічного факультету.

01:15-01:36

Е… провчився до четвертого курсу, перевівся на вечірній, закінчив десь, здається, в 1981 році. І залишився працювати, я ще студентом працював, і так і залишився на кафедрі працювати, і до цих пір я там працюю. Це сімдесят-вісімдесят, здається, першого року.

01:36-01:59

Місце не міняв роботи. Спочатку робив..., там були ще при Радянському Союзі були, значить, наукові роботи всякі – я там був інженером, значить, науковим співробітником. А потім коли Союз розвалився, то я вже так..., шукали ми.., роботу деяку там виконували, там, де яка попаде.

01:59-02:13

Е... потім мене… по контракту я працював там на четверть ставки, на пів ставки. Працював уже викладачем, асистентом, проводив там лабораторні роботи – таке-от, практичні заняття.

02:13-02:31

А вже з двітищі… дві тисячі е… третього року – я пере… постійно пере… уже перевівся на викладацьку роботу і з 2003 року я – спочатку асистент, а потім – старший викладач з 2012 року.

02:31-02:47

Працюю на цій… постійно на цій кафедрі.

Ну.., що ще можна сказати про себе? – Маю хобі, он коні. Так шо (сміється). Вже три… в цьому році буде тридцять, рівно 30 років, як я зайнявся цим… цією справою. Так що…

О.О.: А у Вас свої коні є?

02:47-02:59

О.М.: Нема своїх. Ну була он… там он кобилка біжить – це, як то кажуть, ну як, вона то  заводська, але ну привозять на іподром і я на ній виступав там, значить, не один раз.

02:59-03:13

О.О.: А виступали в плані…?

03:13-03:36

О.М.: В призах… так… Ну, то ж я он їду (вказує на фотографії на стіні) он зелена.

О.О.: Ого.

О.М.: Там…, да, там в призах. Я можу відео показати тут… і тут єсть як… От, і сьогодні був на іподромі, оце прийшов з іподрому… і Вас чекав (сміється). От.

03:13-03:36

Ну, якщо так сказати політичною діяльність, то я почав… так сказати з двіх… з 2000 року, коли вбили Гонгадзе [Гонгадзе Георгій Русланович – український опозиційний журналіст, якого було вбито 17 вересня 2000 року]. Так я не дуже, тому шо я… як правило працював отут в інституті, а на літо виїжджав в кінні заводи всі 27 років, всі відпустки в мене пройшли в кінних заводах.

03:36-03:51

Ми виїжджали з сім’єю зразу, тепер я сам їжджу, діти повиростали. Е.., значить, а в двітищі… дві тисячі пер… здається в 2000 році коли вбили… Гонгадзе, ну то я вирішив, що вже терпіти не можна.

03:51-04:05

Коли вже починають журналістам відрубувати голову, то треба щось робити. І я взяв, подивився, вибрав собі партію. Це була Українська рес… тоді була народна партія «Собор» [Українська народна партія «Собор»; була створена в 1990 році під назвою Українська республіканська партія; нині партія має назву: Політична партія Українська Платформа Собор].

04:05-04:19

Чому я туди пішов? – Тому шо там був Григорій такий Омельченко. Він створив Антимафія там… здається, офіцерів об’єднав, і він був членом цієї партії. Я прийшов до них і сказав: «Я хочу, щоб Ви знали, що вас на одну людину більше».

04:19-04:34

І тут почалися вже ці події зв’язані з... цим… е… з Гонг… в основном, зі смертю Гонгадзе, Кучма геть. І ми…, я, постійно брав участь у цих зах… заходах там.

04:34-04:48

Потім я також..., також було наметове містечко, ми…, було на Хрещатику. Ми там жили з… цілу зиму в тому містечку. Потім нас міліція звідти викинула.

04:48-05:01

Ну, а потім, ця партія об’єдналася з партією Лук’яненка і вже стала називатися Українська республіканська партія «Собор» об’єднана.

05:01-05:19

Працював тоді, значить, тут. Був ше головою рай… Голосіївської районної організації.

Ну, а потім, значить, події на… 2004 році – я також брав активну участь в цих подіях. Також Майдан той був помаранчевий…

05:19-05:36

Ну, мені тут дуже зручно – я сів собі та під’їхав (сміється) і ціле… І там я, як пра… зазвичай, я виїжджав завжди вночі, тому шо людям ва… ну, хто при… приїжджі і багато людей, вони… з… додому їдуть ночувати.

05:36-05:54

А мені зручно, я собі прийшов там з дванадцятої до шостої години коли мало людей, там треба якраз під… допомога. Ну отак. Так шо тоді ми перемогли – все-таки не дали, Януковичу щоб він став… три тури було.

05:54-06:06

Я ще брав участь у виборах. Ну я працюю на виборах, я – головою, секретарем, заступником – я вже раз десять працюю… і з 2002 року я вперше став працювати від блоку Юлії Тимошенко.

06:06-06:24

Ми були в блоці – наша партія… от. І…, значить, начебто було вже більш-менш нічого, стало після того, тієї Помаранчевої революції. Трошечки вже так, я вже менше займався цією політикою, а більше займався кіньми там уж так (посміхається).

06:24-06:38

Але тут знов… І коли в дві тисячі… 2010 році президентом став Янукович, то життя взагалі стало якесь сіре і таке, шо терпіти більше уже не можна було.

06:38-06:54

Тому прийшлося знову, значить, ну як, тоді ше таких… були акції, зразу п… ці підприємці, ми також пом… допомагали їм, хотя я не підприємець, але ми на кафедрі збирали гроші.

06:54-07:06

Тоді якраз холодно було, закуповували і взуття гумове, і плащі, там все носили. І потім, але ж його там, якось цей майдан вдалося їм розігнати.

07:06-07:13

Ну, але я вірив в те, чесно кажучи, шо я, вірив в те, шо Янукович довго не протримається. 07:13-07:28

Чому? Я скажу, шо не може бути людина, отак от на брехні, на… на оцьому обмані народу жити, коли, наприклад, ее… його діти стають за од… за один рік мільярдерами,

07:28-07:38

а мільйони людей не можуть собі, таких молодих як і його син, навіть не то шо там побудувати собі квартиру, а навіть заробити собі на життя,

07:38-07:48

то такого бути не може – я вірив. Хоч багато навіть у нас на роботі так казали: «Та.., уже більше другого Майдану не буде». Я… я думав, я вірив, шо буде.

07:48-08:09

Ну і коли оці події відбулися, я з першого дня, там навіть, коли тільки, оце ж, у 2013 році уже видно було, я вже зрозумів, шо Янукович не підпише, ці, наміри про цю… про угоду... [Угода про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, підписання якої планувалося на 28 листопада 2013 року, але підписання не відбулося] у Вільнюсі.

08:09-08:25

Чому? Тому шо в нього зразу риторика змінилася (підвищує голос), зразу він начебто, дуже обіцяв, і е… навіть регіонали казали, шо Віктор Федорович..., ну, найбільше зробив для того, шоб ми пішли в Європу.

08:25-08:34

Але потім, три зустрічі там, дві чи три зустрічі з Путіним в Сочі, я пам’ятаю, ще десь там вони зустрічалися, і в нього риторика змінилася і він…

08:34-08:45

Одна фраза, я зрозумів шо, коли він сказав, що треба спочатку Європу побудувати в себе, а тоді – все буде. Значить, якщо в себе, я зрозумів, шо він не буде підписувати.

08:45-08:59

І коли, там я не пам’ятаю шо, о… оце ж двадцять першого числа, почалося з чого, шо вже чітко узнали, шо, ну, шо він не буде підписувати і люди самі, і я сам пішов ввечері на майдан.

08:59-09:10

І ми там були, ше була на Європейській площі [Європейська площа — площа в Шевченківському районі Києва]. Люди вийшли, на... на, на Незалежності [Майдан Незалежності – центральна площа Києва] були якось тут люди, молодь… молодь була тут,

09:10-09:17

а партії зібралися на Європейській площі. Ну я не пам’ятаю це точно, чи двадцять першого ше, чи двадцять другого.

09:17-09:27

І ми постійно там…, ну, були. Ну, я більше ходив туди, тому що, ну тут більш молодь, вони більше співають, танцюють і, значить, я там…

09:27-09:38

Але потім було дуже зроблено, як я вважаю дуже, рішення прийнято, таке важливе, шо вирішили, шо тут не треба вже під партійними прапорами…

09:38-09:49

І я був в ту ніч, коли, це було ввечері, ну може не ніч, десь в годині одинадцята чи дванадцята, коли прийнято було рішення відмовитися від партійної символіки і об’єднати два майдани.

09:49-10:01

І ми тоді, значить, з Європейської площі, під великим прапором України і під великим прапором Євросоюзу, ми пройшли колоною на цей майдан і..,

10:01-10:11

ну так скажем побраталися, чи, чи не побраталися, але ж… Там була Руслана [Руслана – українська співачка, громадська діячка, одна з активісток Євромайдану] в основному, вона до речі і на Європейській площі була тоді. От.

10:11-10:20

І вже тоді був об’єднаний Майдан, і нормально молодь собі там була до двадцять дев’ятого числа.

10:20-10:31

А потім, я пам’ятаю, було, значить, (пригадує) ...  вранці... до мене приїхали сестра з племінниками.

10:31-10:41

І ми були тут, да, вони приїхали, там вже було об’явлено віче, коли Янукович не підписав там двадцять сьомого-двадцять восьмого, здається, числа,

10:41-10:55

то вже збиралися на віче. І там вже шось, да, зараз згадаю, ну і, коротше кажучи, в суботу рано ми взнаємо жахливу новину оцю, шо… розігнано цих дітей.

10:55-11:04

Ми ще не знали наскільки там, тут одні телевізори – одне пок... показують, там інформація в інтернеті шось там іде.

11:04-11:17

Ну, але тільки ми про це узнали, шо дійсно було побоїще і, шо повтікали на Михайлівську площу [Михайлівська площа – площа у Шевченківському районі міста Києва], в мене ця племінниця трошки малює, до речі оце коня (показує на картину на стіні) вона намалювала, подарувала мені цього… (сміється).

11:17-11:28

От, так що, вона.., в мене були плакати, такі великі – ватман, бо ми тут воювали ще за забудову незаконну у дворі, от.

11:28-11:43

І ми таки відвоювали її, то ми закупили, ми там з плакатами ходили. А були чисті листи, і вона зразу, ми написали таке гасло: «Україна... чи... вставай, чи, чи виходь на Майдан» – шось таке.

11:43-11:51

І ми з цим зразу рано поїхали на Михайлівську площу і це показували по телевізору, це і «5-й канал» [«5 канал» — всеукраїнський телеканал], це і… шо, шо ми там їх закликали.

11:51-12:04

І там уже було дуже багато людей. Я тоді як прийшов, я пам’ятаю, я був, цілу добу там. Ми на Михайлівській оце зранку, десь з восьмої ранку. Ну я, можливо там додому приїхав там, шото пе...пообідати.

12:04-12:10

І знову ми цілу ніч, я точно був там уже на Михайлівській площі – це з суботи на неділю до віча.

12:10-12:21

А потім, значить, на неділю уже повинно було зібратися віче на самій, Майдані Незалежності, а ми – на Михайлівській.

12:21-12:34

І це мені розказував, значить, мій родич – це сестриці, шо вони тут були, чоловік, він якраз був там, уже десь з го..., ну, десь віче на дванадцяту, а він ще був там десь з години з одинадцятої.

12:34-12:47

А я з Михайлівської, і ми також почали вже підтягуватися на дванадцяту годину. Шо він розказує, каже: «Почали, інтенсивно там забудову цю, ялинку вже, облаштовувати.

12:47-12:52

Там огородили такими металевими цими загородками і стояло багато міліції.

12:52-13:09

І він каже, він коли, а основна маса народу збиралася біля... чи пам’ятника Шевченку, і вже тоді великою колоною вони пішли сюди, спускались по бульвару Шевченка [Бульвар Тараса Шевченка – вулиця в Шевченківському районі Києва; пролягає від Бессарабської площі до площі Перемоги], біля Бессарабки [Бессарабка – історична місцевість в районі Бессарабської площі Києва] по..., на Хрещатик виходили і вже йшли.

13:09-13:19

А він стояв біля цих міліціонерів. І коли він побачив цю колону, він їм сказав: «Хлопці, дивіться, вас зараз змесу... зметуть, подивіться скільки народу і вони всі повтікали» (посміхається).

13:19-13:34

І коли вони повтікали, припинилися ці забудови, оці металеві загорожі поприймали… всі, і коли поприймали, поставили намети і вже тоді почався цей Майдан уже серйозний,

13:34-13:46

але він був шо, він був, звичайно шо він був мирний. Ми намага..., значить, все облаштовувалось, ніяких провокацій не було, хоча владі це не подобалося.

13:46-13:57

Ну і я ходив… Ну він тривав три місяці. Три місяці до того двадцятого, значить, лютого, коли вже почалося це побоїще.

13:57-14:06

От, і я за ці три місяці, ну можливо днів п’ять я не був, ну це, ну коли я не був, на Новий рік, я знаю шо там багато людей, там і без мене вистачить.

14:06-14:16

Десь днів двадцять я ходив тільки, із цих трьох місяців, це дев... десь там восємдесят п’ять ше днів я ходив на ніч.

14:16-14:21

І пам’ятаю, таке запам’яталося мені, це було одинадцятого грудня.

14:21-14:26

Ніхто не очікував шо там була перша зачистка Майдану.

14:26-14:36

А я сидів тут дома, і, значить, збирався на ніч, як правило, збирався бу... важко виходити вночі, тим більше там морозу вже було градусів до десяти.

14:36-14:55

І, я, як правило, їхав десь останніми електричками, це десь о дванадцятій, після дванадцяті, тоді десь до шостої до першої там походив, вже йдеш зігріваєшся, вже..., а після шостої, коли пішли електрички – уже люди під’їжджають, значить, сюди до... до нас на Майдан і ми вже розходилися.

14:55-15:04

Я пам’ятаю, сидів, чекав, але ж ще довго було, десь години сьомої вечора, ше ліг, шось так при... заснув трошки, поставив будільнік, шоб не проспать.

15:04-15:17

І коли див... дивлюся, шо начебто, ше, одинадцята година - ше рано, я ще трошки і встаю, дванадцять годин і одна хвилина уже, а до метро залишається там дуже уже мало.

15:17-15:44

І так якось тепло, не хочеться на двір, думаю: «Сьогодні поїхать, не пої...,- нє думаю – поїду». Я бігом збираюся, вскакую, вже двері вхідні були закриті, я через вихідні, вскакую. Приїжджаю десь пів на першу. Ну і через, пів годинки ми бачимо, шо вже збирається там, ця ж.., ну, ці спец... міліція ж, і «Беркут», і всякі служби.

15:44-15:55

І там запам’яталося епізод, шо вже сказали: «Дівчата, всі йдіть, значить, до сцени, а хлопці, давайте на барикади».

15:55-16:03

Ну, я був біля сцени тоді стояв, ну і найближча це така барикада була начебто, ну тут, де, під мостом на Інститутській [Інститутська вулиця – вулиця у Печерському районі міста Києва].

16:03-16:12

Ми пішли туди, коли з лівого боку йдем і як то бачим з боку Європейської площі, там на... нагнало дуже багато техніки:

16:12-16:20

трактори там, самосвали, самоскиди, шоб можна було цей.., намети ці розбирать і викидать і вивозити.

16:20-16:26

І, а людей тут шось менше, всі побігли туди. Ну я бачу, то треба тут ставать.

16:26-16:33

Ми прийшли сюди, якраз я так стояв, тому... в тому місці, саме справа, де Сбербанк Росії поряд зі мною.

16:33-16:43

Ну, барикади були тоді ше такі не дуже сильні. Там, розвернуті оці лавочки, шо на такі.., вони важкі звичайно,

16:43-16:55

і на них накладені щити, ті шо вони хотіли заливати біля ялинки каток там такий. Дерев’яні щити з такими, значить, п’ятдесят на п’ятдесят такими секціями.

16:55-17:04

І їх ото зняли і поклали так, ну і ще й накидали туди оту ялинку, шо до верху не накрили, там оцею, штучною хвоєю.

17:04-17:15

І ми стояли, і, там, ще хтось там.., принесли, там якісь хлопці принесли держаки такі від лопат нові.

17:15-17:24

Ну я так зразу бачу, що сили не... не рівні, кажу: «Хлопці, якшо ми візьмемо держака, будем бить по голові оцих «беркутів», то це не спровокує їх.

17:24-17:31

І вони будуть нас палицями бить». Ми – мирна акція, стоїмо, і ми нічого не порушуємо, от.

17:31-17:43

Ну тут уже бачу підвезли тітушок. [«Тітушки» – збірна назва найманців, які використовувалися українською владою для застосування фізичної сили і участі в масових сутичках, зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів] там тако в штатському... Ходили журналісти, іноземні там, із Бельгії, з Голландії, я кажу: «Оно, ви краще тих знімайте,

17:43-17:59

он бачте скільки бандітів привезла влада». І вони ходили да, потім цим тітушкам привезли таку форму, ну такі курточки, ну ті шо робочі, шо такі – червоні, не червоні, вони як, якого там кольору, помаранчеві чи..., шо вони ото дорожні робітники.

17:59-18:14

Ну і кажем… Ну, значить, вони одяглися, шо начебто це, ці ж.., ну, працівники дор... доро... там ЖЕКів чи звідки, шо вони наводять, хочуть вони навести в Києві порядок, значить, от.

18:14-18:23

Для цього розбирають барикади. І тут така мені запам’яталася картина: бачу, і від сцени іде так дівча, таке мале,

18:23-18:33

каска будівельна, помаранчева така, коси розвіюються і вона так рішуче іде, я думаю зараз вона пі... до нас.

18:33-18:40

Думаю зараз підійде до нас, скажу: «Дитино йди туди на сцену, тут, бо тут зараз почнеться, то шо б тобі не це...».

18:40-18:49

Коли ближче підходить – Тетяна Чорновіл [Тетяна Миколаївна Чорновіл – українська журналістка та громадський діяч] іде (сміється). Підходить, я бачу, ну їй вже нічого не треба казати, бо я нічого… не… не послухає.

18:49-19:01

Вона підходить, куча цих держаків, вона вибирає один, бачить шо нє, вона якийсь ше по-по...побільший (сміється), повернулася і туди на барикади на Інститутській.

19:01-19:11

Ну, ми коли стоїмо, до нас ті ж підходять, і цих же ж, міліція, цим тітушкам каже: «Давайте, ламайте, значить, ці - барикади».

19:11-19:18

Ну шо, вони підходять, вони з того боку, беруть за палку, я з..., ми з цього боку тримаємо з хлопцями, вони тягнуть – ми не даємо.

19:18-19:22

Вони не можуть за..., а перелізти то, не так то й зручно в цих…

19:22-19:36

Коли ці ж, «беркутівці» підходять, вони такі хлопці здорові, а ці щити отак нахилені (показує кут нахилу руками) на лавочки впираються, вони вдвох стрибають на цей щит, обломують його…

19:36-19:43

Ну ж, ми ж нічо вже не можем зробити. Потім вони підходять, оці ж лавки, шо стоять, шо вони такі чугунні, важкі.

19:43-19:50

Вони – чоловіка три -,  взяли за один край, розвертають ці лавки і створюється прохід,

19:50-19:57

ну ми зразу закриваєм. Я кажу: «Хлопці, підпирайте ззаді» (сміється). Вони цю дирку, ми заткнули, я стою перший.

19:57-20:12

І вони пруть, а ми, за.., а ми стоїмо, ми кажем: «Ми нічого не порушуємо», а вони – уйді... відійдіть, пропустіть, і все. І оця штовханина, ну сильна така. А там уже на Інститутській, там уже тоже війна йде, і таке...

20:12-20:26

Ну і.., вони нас дійсно, шо вони те... одні штовхають, другі – ще більше ці… прохід розширюють і ця маса йде. І нас штовхають, штовхають, ну довго ми штовхаємся, а я ж не пускаю їх.

20:26-20:36

Коли, значить, вони ці припирають більше, значить, я кажу: «Шо ви робите?» (посміхається), я кажу: «Стара людина, в мене серце хворе». Вони мене кулаками...

20:36-20:50

Ну, шо вам хочу сказати, шо тоді видно після..., тоді ж було ше, ми про це не згадали, на Банковій [м. Київ, Печерський район, Банкова вулиця], на другий день після... у неділю там було чи вве... з..., чи коли це було, ну трошки вже забув.

20:50-20:58

Отож було ше побоїще на Банковій, коли там ото екскаватор на.., було таке. Я там тоже був, ми були з викладачами, ше тоже йшли.

20:58-21:09

От, і я туди зайшов, потім там ото кидали гранати, я хватанув цього газу...  гірчичного, дуже кашляв багато, довго... Потом ми пішли на Хрещатик.

21:09-21:21

Ну то шо, за шо це я хотів сказати. За… ага, то після цього видно їм сказали, шо палицями не... не бить уже так.

21:21-21:31

Чи після цих… Чи це було, а чи це може після цього побоїща, ну, я трошки тут забув. Але в, але в них, а ні – це ж уже було одинадцятого грудня.

21:31-21:39

Ну, добре. Їм сказали палицями уже не бить, і вони ото… тільки кулаками.

21:39-22:00

Ну але, я ж стою, і мене підпирають-підпирають, і один молодий, якийсь такий високий, форма трошечки відрізнялася, він мене сзаді... роз... хватає, бачить шо ми там сильно, роз... хватає за плече, розвертає і кулаком б’є в обличчя так сильно, ну я поточився, витер, вони мене витовч... виштовхали після цього.

22:00-22:06

Ну я зразу зайшов, підпер, ну так невеличкий синяк був. Ну то нічого.

22:06-22:11

Підпирали ми, упиралися поки нас не одсунули за Інститутську аж вулицю.

22:11-22:20

Ну ми стали тоді, е..., значить, значить, ми стояли, вони чомусь зупинилися.

22:20-22:26

І ми так стояли аж до кінця, до ранку, це було десь, я знаю, година друга, мабуть. Ми стоя...

22:26-22:40

Прохід між нами був, стояли, ці ж, в чорному якась, я не знаю шо це, чи внутрішні війська чи хто, в цих касках, з щитами, ну з палицями, тоже мабуть були.

22:40-22:46

І, між ними було, між нами десь було так метр-півтора, відстань.

22:46-22:53

Тут ходив їхній командир, і ходив мак... депутат Віктор Чумак [Віктор Васильович Чумак – юрист, генерал-майор юстиції запасу, народний депутат України 7-го скликання від партії «УДАР»], між нами, і так воно було мирно.

22:53-23:07

Ну ми ст..., нас, нас десь було шість рядів, ми вже знали, нам хлопці приходили з Інститутської і ше й, пораду каже: «Хлопці, стійте рівно, тримайте тільки шеренгу, але всі руками отак стійте і все».

23:07-23:17

От, ми стояли, ну, чи по черзі, бачимо, шо ніяких таких дій нема, по черзі мінялися там, і там, я тоді вночі, мене дуже здивувало, шо я зустрів своїх викладачів.

23:17-23:27

Ольга Василівна прийшла там із сім’єю, з дітьми. А потім, трошки пізніше бачу студенти, перший курс іде, я кажу: «Ви де взялися?! Як ви добралися,

23:27-23:39

ніч?», – «Та, – каже, – ми побачили, приходимо, таксі, безкош... безкоштовно нас сюди підвозить і все, люди йшли і...». Значить, дуже приємно було зустрітися з ними там.

23:39-23:49

Ну а вже під ранок було шо, шо.., вони вже десь о дев’ятій годині, дуже сильно було, вони чому? Вони хотіли зайняти дуже Будинок профспілок. [Будинок профспілок України (Підприємство «Господарське управління Федерації профспілок України») – адміністративна будівля, у якій було розташовано Штаб національного спротиву під час Євромайдану]

23:49-24:06

Це був наш, там штаб був, там були і лікарі, і, ну, і штаб по суті, керували всім цим. Але там, там сильно, там кілька депутатів розбили голову… голову цими, побиті з перев’язаними, в лікарню забирали, от.

24:06-24:35

Сюди не дуже, бо, значить, туди більше, там було, але ми... ми стояли на своїх місцях. А десь о дев’ятій годині, там..., бачимо за цими, першим..., першою шеренгою міліції зайшло офіцери, тоже одягнені в форму, і... вони стали за ними, і ми так подумали, шо зараз вони нас будуть уже штурмувать,

24:35-24:54

бо вже ранок, уже дев... дев’ята ранку. І я… шо я побачив, я бачу хтось знайомий, а.., впізнав, шо це - міліціонер, отут підо мною єсть територіальний відділок міліції і… я бачив його, цього міліціонера, він такий високий, молодий.

24:54-25:10

Я навіть з ним спілкувався, коли… Коли в нас тут була незаконна забудова, і ми не дали побудувати тут хостел не хостел, чи як він називається. Суддя незаконно захватив кусок території і незаконно будував.

25:10-25:35

Ми не... в двір встали, не давали і шоб ми не заважали будівельникам, вони найняли сюди… тітушок привезли, чоловік двадцять п’ять-тридцять. І ці тітушки, по дворі отут ходять і, значить, не дає..., ну якшо ми тільки люди там шось протестуємо, вони стають і нас відводять і ми не можемо з ними... молоді, а нас же ж більше пенсіонерів тут.

25:35-25:45

Я тоді це побачив, я підійшов до цього... до міліції, і зустрів цього міліціонера, каже: «Шо це робиться?» – «Тут міліція, а тут цілий двір бандитів стоїть». – «Яких бандитів?» –

25:45-25:55

«Ідем, – кажу, – покажу». Я його підвів сюди, показав: «Он, – кажу, – бачиш скільки тут ходить, там купка, там вони стоять, там палять і сидять, ну, без толку.

25:55-26:06

«Ну я зараз, – каже, – розберусь». Підійшов, шось з ними переговорив. Потім підходить: «Там все нормально», – ну це сказав, ну і пішов. І тут я бачу він стоїть уже в цьому шлемі все, навпроти.

26:06-26:16

А я в другому ряду стою, в шерензі і він в другому ряду. Я хлопцям кажу: «Ану, – кажу, – про... пропустіть» (посміхається). Я підхожу до нього, кажу: «Ану йди сюди».

26:16-26:31

Він ше так здивувався, каже: «Мене?». Я кажу: «Так, іди сюди». Він висовує: «Шо таке?». Я кажу: «Шо ж ти, – кажу, – коли я тебе попросив захистити нас, пенсіонерів од бандитів, то ти цю шапку не одягав, свого шльома, і палку не брав, а сказав, шо все в порядку,

26:31-26:42

а тепер, зараз, прийшов нас розганяти?». Коли підходить його командир, йому... скомандував: «Встань в ст...строй!». І він пішов встав, і я встав. І так ми ще з годину стояли.

26:42-27:03

А потім вже почалося, штурм зранку, уже вранці це ж почалося, Київської міської ради, коли підігнали туди автобус..., не один і не два, здається, автобуси, з «Беркутом», але хлопці там молодці, з другого поверху, гарячої води туди полили їм трохи, підпалили ті автобуси.

27:03-27:23

І в той день, і тут, така приємна ситуація, шо починаються, значить, вони збиратися, автобуси під’їжджають, і їх (сміється) ото запихують, і вони тікають. Ну нам була радість дуже велика, шо все-таки ми перемогли, вони нічого не змогли зробити.

27:23-27:52

Це було піднесення дуже сильне. Потім вони трошки на..., як тако, угомонилися, видно, мабуть, я так счі... вважаю, багато дуже надіялося, що, починаються свята, оце Різдво, це ж, далі Новий рік там, спочатку католицьке Різдво, потім наше – православне там. І… люди роз’їдуться, бо шо ж сидіти, а воно виходить, що - ні, все більше й більше людей.

27:52-28:03

І там маса зі Львова приїжджали, тут жили.

В мене дуже багато тут жило людей. Отак постійно, там з кимось знайомимся, там «Ти де, де приїхав, нема де переночувать?» – «Нема». – «Іди сюда» там...

28:03-28:10

І ми жили отут так от весь час, то сестра з дітьми приїжджає, то від’їжджає з Черкащини там.

28:10-28:29

От, і тут ще один раз в мене таке було, коли ото після суду, отим.., яким це, васильківським здається, чи якому там, шо за.., за те, шо вони хотіли пам’ятник Леніну чи шо знести, отам суд був, коли Луценка Юрія [Юрій Віталійович Луценко – український політик, державний діяч, народний депутат України 4-го та 6-го скликань] побили.

28:29-28:50

Я ввечері побачив по цьому..., по каналу, шо там, вони вже при... їх засудили суд до шести років ув’язнення. Але ж, майдановці там були пішли під цей Києво-Святошинський суд [Києво-Святошинський районний суд Київської області] і вони пе... хотіли не, не, не пустити ці автобуси, шоб їх не повезли до... на Лук’янівку.

28:50-29:10

Але вони там…. була, вони все-таки прорвалися, і вже коли вертався цей «Беркут» додому, то Автомайдан їх оточив, заблокував навпроти Севаст... цього, Києво-Святошинського відділу міліції, і.., попроколювали… (сміється), вони зупинилися.

29:10-29:20

Вони їм попроколювали всі шини і стоять три автобуси, і між ними джіп, всі проколоті шини і ці заблоковані, у цьому...

29:20-29:39

Ну і подивився, шо всі кличуть, це вже було десь одинадцята вечора, шо: «Кияни – помагайте». Я бігом збираюся, їду аж туди, десь там вже останніми електричками метро. Під’їжджаю і якраз, переді мною бачу багато швидких, там, отож, Юрій Луценко, він їх півтори години умовляв, шо

29:39-29:59

вони, значить, ну послухали і не служили цьому... А вимога була яка? Значить, вони хотіли просто: «Покажіть, значить, ваші, а… обличчя», а нє, «Покажіть ваші документи, хто ви такі?»

29:59-30:10

Бо після цього ж побоїща цих дітей, е... ця влада каже, міліція, керівництво каже: «Ми не можем встановити хто бив – хто не бив» і отаке діло.

30:10-30:18

Ну і вони, кажуть: «Давайте покажіть ваші посвідчення, шоб ми знали хто, які...». Вони кажуть: «В нас посвідчень немає».

30:18-30:40

Ну тоді вони кажуть: «Тоді давайте знімайте свої ці, шоломи і ми будем фотографувати, шоб ми тоді вас встановили». Вони не захотіли. Але народ прибуває і прибуває, все більше і більше, оточують-оточують, тут міліція стоїть виглядає за, за таким парканом. Міліція нічого не може зробити, ці.., ці вже оточені.

30:40-30:55

І тоді ми зробили… домовилися як, зробили коридор ганьби і їх под... по-одному пропускали і вони..., а там десь про... їм треба було пройти метрів тридцять, від автобуса і там калітка була у цьому… у паркані.

30:55-31:10

Люди стали ці і... от знімаєш шолом, ідеш і всі кричать: «Ганьба!». Ну хто... дехто знімав, хто не хотів знімати, так люди прямо знімали ці шоломи, і... насильно.

31:10-31:39

Там, хто в балаклавах там ішов, тоже знімали з них, і все і всіх їх пропустили. І це в мене..., і тоді я їхав... Ну а потім вже ж, десь годині о четвертій ночі ми почали розходитися, але люди були, там же ж багато автомобілів і зразу кому куди їхати, ну мені сюди треба було і там зібралися, і мене там, ну чоловік із дружиною їхали молоді, і також вони ж були там, і так ми по дорозі говорили.

31:39-32:00

Ну шо, і вони шо, шо тоді була фраза така, шо, ну от... його думка, і вона, як то кажуть, пророча така трошки в якомусь плані. Він каже: «Да, незалежність Україна здобула, але за цю незалежність ше не пролита кров, а так не буває». І він як ото, начебто, ну хотілося, шоб так було...

32:00-32:29

Ну це ж ше ж було одинад..., це було дев’ятого січня, це ж з Луценком трапилося.

Ну а потім, пішли далі події, ці ж, шістнадцятого січня коли, е... ці закони підписували такі, значить, страшні. Почалася оця, значить, уже напруженість зростати, тому шо влада бачить, шо народ не розходиться, а, і, а люди навпаки

32:29-32:58

з кожним разом, ко...кожну неділю віче, там було цих віч – кожну неділю. І кожен раз народу не менше, а більше там було. День і ніч там ця Руслана, це взагалі герой, вона, кожну ніч Руслана от приходила і вона, значить, виступала там, підтримувала все. Ну..., значить, активність була. І далі, уже, ну дойшло до того, що,

32:58-33:27

до цього вісімнадцятого числа – вісімнадцятого лютого. Я пам’ятаю, а в мене вже тоді, я познайомився з одним одесітом – це молодий хлопець, двадцять п’ять років йому зараз. Він чисто випадково, на..., я з ним познайомився випадково, на..., вночі був…був на Майдані з одним товаришем, також випускником нашого Політехнічного, тільки з мехмаша,

33:27-33:56

а... ми сходили, якось так кажу: «Підем на першу барикаду». Отаке, і погода, це ж зима, сніжок так ледве падає, це десь шістнадцятого, десь було так приблизно, цього січня, і… маленький сніг... І бачимо один хлопчина такий високий взяв лопату і чистить Інститутську. Ну і цей каже, Сергій мені каже: «Давай поможемо хлопцю». – «Ну давай». Взяли лопати ше, і ми так отож...

33:56-34:25

Час єсть там, погода дуже гарна. І познайомилися, він з Одеси. Я його запитав: «А ти, де ти ж... зупинився?» – «Ну це одну ніч там в Жовтневому [Жовтневий палац – Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України] по... ночував, оце одну ніч в наметі». – «Так, – кажу, – давай збирайся рано, до ко...котрої, до восьмої години приїжджай до мене. В мене будеш там..., сто... зупинися, і ти будеш знать, шо якшо не на службі, то тут». А він записався у Правий сектор [Правий сектор – політична партія та громадська націоналістична організація]. От, з Правого сектору. Ну він, він нікуди, він

34:25-34:54

приїхав сюди, значить, там, батьки не дуже хотіли, мати приїхала, хотіла його забрать, на вокзалі він так і не, не поїхав. Ну він не з самої Одеси, він то в Одесі працював і закін... і вчився, а..., десь там, Теплодар [Теплодар –місто обласного підпорядкування в Одеській області], здається, сорок кілометрів від Одеси. Ну і він в мене постійно там, коли треба, там випрати, там його, там, переночувати там, поїсти, все отак у нас тут, ше було крутилося, от...

34:54-35:23

Ну і тоді, якраз пам’ятаю цей день, Валєра..., тут ше приїхали ці..., ше дівчата були з цієї… медична допомога, вони залишили речі свої, і якраз вони залишили і поїхали. В мене ше шолом остався, вони так його і не забрали, шо вони були... Ну він пластмасовий, зараз такий не…, зараз вони там тоже на цьому, на АТО [Антитерористична операція на сході України].

35:23-35:38

І ми рано, на пів восьмого поїхали, значить, на Майдан, він найшов свою сотню. А я став у колону, шоб уже, то... тоді якраз вісімнадцятого, здається, числа засідання Верховної Ради.

35:38-35:52

І вже бачили, шо три місяці ми стоїмо - мирна демонстрація. Люди вже всі…, значить, дуже незадоволені, чьо, ну влада не реагує, а шо ж далі…, не виконує ніякі...

35:52-36:15

І люди вже, там багато хто із…, значить, більше вимагав рішучих дій. І… ми пішли колоною, я дойшов аж до цього, до Будинку Офіцерів [Центральний Будинок Офіцерів Збройних Сил України], і там, значить, в парку були, там стояла міліція, а за міліцією в парку оцей же ж антимайдан – тітушки.

36:15-36:23

Кидали їм гроші туда ми, шо вони начебто за гроші. Ну, стояли, стояли і зо мною, і зо мною був Юра Метушівський – це наш студент.

36:23-36:35

Ми стоя... ми вдвох були там. А, потім, ми бачили вже на Грушевського [Вулиця М. Грушевського – вулиця у Печерському районі міста Києва] знову палять шини і якась стрілянина. Ну, Юра каже: «Пішли туди».

36:35-36:44

Ну пішли, знову по...на Інститутську, пройшли до Банкової, коли звонить мені Ольга Василівна – наша ж при...

36:44-36:51

«Саша ти де?», – каже ж... Я кажу: «Тут..., я на Банковій». – «А ми тут, – каже, – на Шовковичній [м. Київ, Печерський район, вул. Шовковична]». А ми пройшли біля них.

36:51-37:04

Ну, я кажу: «Добре ми зараз..., я вернуся». Ми з Юрою вернулися, і ото, ми там бачили отож цих снайперов на цьому... Ми потім по-по дворах ходили, збирали там, баки для сміття, робили також барикади... Значить…

37:04-37:17

І тут на нас, все-таки, уже підпалили автомобілі. І я, шо хочу сказати, шо за все, весь час начебто Бог нам допомагав.

37:17-37:28

Жодного разу, коли оцей чорний дим піднімався, він ніколи не йшов на наш бік. Все на міліцію, а тоді на Верховну Раду, там прямо горіло все...

37:28-37:43

Ну і десь..., то через деякий час коли вже після цих снайперів, бачимо сзаді маса цих... в чорних формах, в чорній формі, цих же ж спецназа.

37:43-37:55

Біжить по вулиці. Люди почали тікать. Ну я думаю, шо я буду тікать, я став собі на тротуарі і іду навпроти них. Вони біжать, ну зіб’ють, то зіб’ють, нічого страшного.

37:55-38:03

Я стою там на них тоже шось кричу, люди так кажуть: «Зупиніться». Але вони пробігли туди, уже на це перехрестя Шовковична-Інститутська.

38:03-38:17

Зверху, тут же ж прямо дорога пішла на.., до Верховної Ради. Ці ж..., горять машини..., там автомобілі, там же ж перекриті були, вони їх, ну підпалені. Народ хлинув.

38:17-38:24

А я - ні. Коли тут я одійшов в сторону. Бачу вони добігли туда... І тут люди згуртувалися,

38:24-38:36

і почали цю масу гнати назад. Я вже бачу каміння летить, а тут зі мною зібралося там я не знаю, з десяток... бабусі там, пенсіонери, тут, шо не встигли втекти од оцих от.

38:36-38:47

Ну вони... (сміється) так швидко, вони одійшли в бік. Я бачу вже кидають каміння звідти. Ці відступають, і вже каміння зараз попаде у цих... жіночок.

38:47-38:56

Я їх бігом-бігом кажу: «Давайте ховайтесь сюди, у двір там, за ріг». Там такий великий дворец дуже. І, ну, ми так зразу за стіну стали.

38:56-39:04

І тут коли вони порівнялися з нами, ну тут я уже долучився. Шо було під..., там люди вже підносили шо попало.

39:04-39:16

Я пам’ятаю, пляшку мені дали. Да, я кидав нею. Я взяв ту пляшку, кинув, але вона не розбилася. А вони шо, закриваються щитами, один щит зверху, один спереді і задкують, і ці забрала в них... Да.., кидав я і каміне…

39:16-39:38

А, а цим, на-на..., на... наступаючим було дуже, зручно. У нас все було під руками. Каміння як ти кинув у нього, цей камінь одбився чи від каски, чи від щита, він тут же впав. Ти ж підбігаєш і знову його..., і оце цю масу ми таки... прогнали.

39:38-40:03

Кілька міліціонерів там впали, значить, але люди зразу… Він лежить, уже в нього там і піна з рота, білий, ну всі кажуть: «Не бийте, не добивайте, беріть у полон, забирайте, до лікаря даже». Ніхто його... А єдине, шо в нього забирали – щит, забирали цю палицю, забирали там ці наколєнніки хлопці, забирали, але, їх там вже не били, не добивали, нічого... Це я бачив.

40:03-40:23

Потім ми вернулися сюди, і.., значить, друга була така.., уже знов тут стало на перехресті тихо і вони, другу спробу… спробу зробили вже звідти з сторони Верховної Ради, але це вже.., це були в чорному, а це вже був «Беркут».

40:23-40:41

Але тут машини горять. Звідти поливають водою, ці машини намагалися, а тут такий прохід, ну шириною вужчій чим це..., ну метрів два, якраз біля стінки. Там аптека на углу і якраз отут прохід. І вони полізли в цей прохід.

40:41-41:03

Люди як побачили, як ухватили каміння, як почали, град с цього каміння, і вони перелякалися і полізли назад. І я там якраз був, я пам’ятаю тоже ж, я ж тоже ж кидав. Але раз нахиляюся над камінцем і бачу шось отаке (дістає з полиці значок і показує) блискуче, гарне лежить, отако на землі.

41:03-41:32

Ну, я зразу думаю, шо ж воно таке, піднімаю, дивлюся. От… Значок. Я так зрозумів, шо це мені наче талісман. Я його взяв собі в кишеню і далі... Але там, я скажу, шо..., було таке шо, значить..., цей, я..., значить… Вони вже цім..., ці «Беркут» уже тікали, один..., а тут же ж каміння накидано, вони ж не можуть іти, падають, перечіплюються.

41:32-41:42

Один уже бачу лізе рачки. В нього задерлася куртка. В мене камінець, но в мене рука не піднялася кинуть йому по спині, бо це можна було б там і… вбить людину.

41:42-41:49

Ну, то я вже так кинув десь туди в натовп, шоб їх одігнать. Тут водою мене облили, наполовину водою, але ми і ціх отбили.

41:49-42:07

І потім ми вже ото, як після цього, ми уже почали, давай каміння, бо знали шо ж може ж знову вони підуть ще, отож, це вже на відео, там де я оці камінці вже ж то... Ми організували, по три ря..., по три ряди, при чому, я ж кажу... Ми стояли, тут молоді дівчата, без перчаток, без нічого.

42:07-42:22

Це мені то вже, руки вже такі, я і, муляром був, і в стройбаті служив, то мені руки такі, а це ж молоді дівчата і ці каміння передають, ті довбуть, ті, ті розбивають, бо, великий камінь, його дуже важко.., далеко не кинеш і важко.

42:22-42:40

А їх ото розбивали на дві-три частини і тоді вже можна було... кидати. І ми ходили, довго ми ходили там... Ну вже потім так якось воно заспокоїлося, і це вже ж було, десь година четверта дня.

42:40-42:58

І ми ше з..., там з викладачами, тут ше зустріли масу студентів, багато прийшло, наших зустрілися і ми... Там будували ше барикаду.., перекрили ще Банковську вулицю, прямо бруківкою отако, камінням перегородили.

42:58-43:27

А потім сказали: «Пішли подивимся на Майдан». Ми спустилися на Майдан, десь ходили. І тут біжать наші хлопці, кажуть: «Беркут» пішов, – каже, – ми тікали так, там якісь..., буд... будівництво, обрив такий, ми, – каже, – з висоти трьох чи чотирьохметрової тікали, бо...». І вони нам.., добігли сюди до цієї і зайнали, повністю оточили Жовтневий палац, вийшли на міст і почали на нас... А тут маса під мостом людей...,

43:27-43:34

і почали на нас кидати, цей.., каміння зверху. Там камінці були і вони прямо на нас і гранати і каміння...

43:34-43:39

Ну, єдине, шо ми стояли, ми так одійшли на таку відстань, шоб не доставали...

43:39-43:44

І я, і другі казали-кричали, шо, дивіться тільки не повертайтеся спиною,

43:44-43:49

бо коли камінець летить, то ти можеш хоть або відхилитися, або хоть руку підставити.

43:49-43:53

Ну якшо ти повернешся і тобі ударить він по голові, то це...

43:53-43:58

І, біля мене бачив, жіночка стояла і.., бачив тримається...

43:58-44:01

Я думав вона по телефону говорить, але в неї голова була розбита вже.

44:01-44:07

І вона так просить..., ну вона спокійно так, можливо навіть медик, з чоловіком своїм, от.

44:07-44:09

Може трохи молодша чим я... Каже, значить...

44:09-44:18

Побачили, каже: «В когось єсть, можливо, там чи серветка, чи шо, шоб закрить?».

44:18-44:24

Коли тут один, такий тоже боєць із якоїсь сотні: «Да зараз, я руку...» – розмотує,

44:24-44:27

а вона каже: «Ні, ні, ні, – каже, – ви знаєте, це голова, тут рана,

44:27-44:29

тут треба тільки стерильне шось, чисте».

44:29-44:32

Ну там люди їй там дали..., прикрили.

44:32-44:39

І тут..., значить, бачу стоїть хлопець із дівчиною, шото такі... Бачу злякані такі.

44:39-44:42

Кажу: «Нічого, ми переможемо по-любому, – кажу, – нічого» (сміється).

44:42-44:47

Цей хлопець каже: «О, – каже, – так приємно стоять коли хтось підтримує в таком то ділі».

44:47-44:51

Кажу: «Нічого, все рівно цю банду ми виженемо».

44:51-45:01

Ну і потім, отож, це ж було так, і потім наступи, потім вони ту барикаду почали бить на Інститутській..., вогнемети і ми...,

45:01-45:10

а ми тримали уже з..., відсунулися сюди десь на рівень, нижче де ці сходи...

45:10-45:15

Стелу вони - міліція забрала вже..., там уже були на стелі...

45:15-45:24

А ми барикади терміново переносимо. Горіли всі намети, горіли з того боку вже, від май... Європейської площі...

45:24-45:34

Вже бронетра..., два бронетранспортери йшли там... І я потім, як я вияснив, цей Валєра, він якраз там закривав...

45:34-45:37

І він ше й бронетранспортьор той підпалив.

45:34-45:37

Потім, вже потім, значить… А ми були тут.

45:41-45:52

І єдине шо нас рятувало це те, що..., ми..., оці міліція боялася «коктейлів Молотова»,

45:52-46:03

бо оці кадри, які ось, зараз я вам покажу, ось, нате, я вам покажу, подарю навіть, хай буде.

46:03-46:12

Оце страшні кадри (показує зображення-наклейку зі словами: «Хай бій наш буде перемогою, а перемога помстою!», Правого Сектора). Вони знали, шо як ця бутилка розіллється під… і на тому..., значить, щиту і через дірки протече...

46:12-46:15

Це наклєйки, там вони можуть..., візьміть собі, в мене там ше єсть... От.

46:15-46:23

І вони боялися, і нам треба було цю ніч вистояти і все, і все, палити... оце.

46:23-46:27

І ми зносили вже все, шо могли.

46:27-46:34

Там була така, не знаю, це хтось, я не знаю, навіщо її побудували – дуже високий шпиль такий,

46:34-46:38

дерев’яний, не бачили такий? Височенний, височенний.

46:38-46:42

Він був, ну метрів, ну, можливо, двадцять п’ять, дерев’яний,

46:42-46:49

і туди заходиш, там нічого немає, але, хтось таки, взяли, збудували, закрили його якоюсь плівкою...

46:49-46:54

Ну я не знаю навіщо, чи воно, шоб, вроді би якась енергетика космічна приходила,

46:54-46:57

я так розумію собі. Да, він був здоровий.

46:57-47:03

Ну, стояли дерев’яні отам кіоски оці дерев’яні.

47:03-47:09

Ті дерев’яні кіоски всі розламали, все на… на цю… на барикади і палили.

47:09-47:13

Потім почали оцей дерев’яний щит той завалили.

47:13-47:21

Потім..., а ці ж все натискають... І вже носили все: сміття десь там, десь сміття, там ці стаканчики...

47:21-47:28

Ото підходиш, підбіг туди в вогонь кинув і все. Потім люди ж багато дров заготовили собі в намети, шоб було...

47:28-47:32

Біля наметів завжди дрова були, біля кожного.

47:32-47:35

Всі дрова шо в нам..., біля наметів, шо в наметах.

47:35-47:38

Потом уже почали оці трапи палить.

47:38-47:44

І там же була ситуація, біля самої ялинки, перед… перед ялинкою, туди ближче до стели розташувалися, ці - медики-волонтьори...

47:44-47:55

І в них був..., значить, ну там ці коробки багато, ну там, фонар був і воно там… світло було.

47:55-48:03

І вже гранати оці, ну, шумові, зриво-шумові гранати, шо «Беркута»..., вже долітали майже до них.

48:03-48:07

І ми почали, кажу: «Дівчата, давайте будем десь..., – і хлопці там молоді були, –

48:07-48:12

давайте будем перебазовуваться, бо зараз, як вам тут зірветься, ви тут нічого... не це ж…».

48:12-48:19

Ми найшли місце, я їм найшов місце туди далі, там де стоїть... оцей, козак Мамай із конем стоїть... ото [Пам'ятник «Козак Мамай» на Майдані Незалежності].

48:19-48:23

А там якраз і фонар. Оце вже трошки далі, кажу: «Ну давайте туди хоть».

48:23-48:31

І ми там ше, там ше я родича, одного свого зустрів. Ми давай же ці коробки, перебазувались туди.

48:31-48:33

І оце цілу ніч ми підтримували.

48:33-48:39

До речі там, трошки ближче, там де пам’ятник, оцьої ж... «Либідь і три брати»,

48:39-48:46

там в ту ніч Каширський [Ігор Серафимович Каширський – к.т.н., доцент кафедри радіотехнічних пристроїв та систем НТУУ КПІ], наш викладач був. Йому там, вночі десь, чи о першій годині ночі,

48:46-48:57

розірвалась граната і ноги... порвало. Ну він уже на пенсії, він сам альпініст, ну отакий він... Да, і в нього був шльом.

48:57-49:04

Він оце приходив, тоже я його не один раз зустрічав. І він сидів оце до ранку..., цей.., утримував.

49:04-49:07

Я кажу: «А чо ж Ви до.., в медпункт не пішли.

49:07-49:17

Ну, а він каже: «Ну медпункт шо?»...

49:08 (49 хв. + 08 секунд)

А це вже в цей час, вночі в цю.., запалили вже цей..., Будинок профспілок. Пожежа страшна.

49:17-49:22

Причому запалили її з верхніх поверхів. Вже «Альфа» залізла звідти і почала палить.

49:22-49:30

Ну там якось де з першого, де… де… чи... з двох боків навіть... Ну ми вже бачим, палає цей будинок тут якраз,

49:30-49:40

тут все палає..., там бронетранспортьори, там... Але, із сцени весь час: «Тільки вистояти, вистояти, вистояти»... от.

49:40-49:52

І, шо, шо мені так запам’яталося: кругом пожежа палає у цьому будинку, і на самому верху, там де Будинок профспілок,

49:52-50:06

отой годинник, оця башта, і наверху стоїть хлопець. Отакий маленький, ну, бо воно ж високо, я маю на увазі, шо, так видно шо людина стоїть, просто стоїть і все... Він, він уже не може пройти вниз,

50:06-50:16

бо тут вже все – пожежа. І він оце по сходах тікав, тікав аж туди на верх, а далі вже, шо там буде з ним – не знаю. Але шо… шо було:

50:16-50:35

вже ж почали, приїхали дві машини пожежні... Хоча викликали раніше. Там же ж пожежна на Михайлівській, там же ж міліція ця, і там пожежна частина. І там під’їхать, там буквально три хвилини можна було. Але вони хвилин сорок п’ять добирались, дві машини.

50:35-51:04

І одна оце тут під’їхала на Хрещатику,  на.., по Інститутській. На розі Хрещатика і Інститутської отут стояла. А друга кажуть, я там ту... менше бачив, отам, з того боку, цього Будинку профспілка..., ближче до Михайлівської площі. То ми бачили як ці... вони... Тут, війна іде, бої, тут ця машина здоровенна розвертається, і тут оця ба..., оця..., с..., трап оцей високий, це ж вона достає там метрів на… більше

51:04-51:33

тридцяти метрів. Воно хитається. І вони достають ледь-ледь до вікна. А всіх, всі знизу показують їм... А, там ше люди ходять біля вікна і фонариками світять, шоб їх забрали. І якось вони туда залізли і.., а в них уже ж єсть там трошки в цих пожежників же ж балони, шо вони можуть тут вогонь собі прохід зробити, загасити. Ну, видно вони цього хлопця забрали, бо він потім, раз бачив, зліз і… його спустили.

51:33-51:59

Ну ми там стояли до..., уже почало розвиднятися..., людей трошки було замало. Було страшно, шо думаю, уже мало але і вони вже менше наступали. Там, майж... мало не спалили оцю машину, шо водомет. Вже почало розв... розвиднятися. Я… І тут я дивлюся, значить

51:59-52:21

якась.., біля почтампу, прямо на асфальті лежать сотня хлопців. Ну просто, відпочивають. І дивлюся, ходить високий цей, Валєра мій, шо тут він... Оце радість була. Ми з ним обнялися, значить... «Як ти Валєра?». – «Да вот, всьо, все нормально, все...». Ну і я кажу: «І я живий пока шо». Значить.

52:21-52:33

І тут ми ше постояли. Ну кажу: «Давай, ти шо приходь, ну до… до мене додому приходь». Це вже ми цілу..., вже по суті, ми вже добу, ми вже не спали. Ото як пішли зранку з ним, ні він не спав, ні я не спав, доба.

52:33-52:43

Тут ми стоїмо, я ше одних своїх знайомих, бізнесмена там одного найшов. Він дуже багато туди грошей тоже вклав. За ним із... СБУ навіть слідкувало.

52:43-53:01

І… стоїмо коли, а там ше йде бій, коли підбігає оця..., значить, один хлопець виходить, каже: «Хлопці, поможіть, бо я вже не можу». Я кажу: «Ладно». Іду, «Дай, – кажу, – тільки окуляри ж»... Ну ж..., страшно коли очі випече, не дай Бог, таке.

53:01-53:30

Ну він дав мені окуляри. Я пішов, став під щит, і там… Хлопці тут готують «коктейль Молотова». Тут ходить хтось снікерси роздає: «Хто хлопці хоче їсти?» (сміється). Тут..., а ці хлопці стоять, шоб ми..., ну там так: один щит так стоїть, а другий на...нахилений стоять, і в дірочки заглядають... А тут машина поливає зверху, а тут..., значить... Ці, кидають туда, в цю машину,

53:30-53:39

цей, кричить: «Та ти куда?! Не туди, значить, цей давай»... Тут дівчата ці бутилки підносять... Це жах.

53:39-53:48

Ну коли я простояв, я от зараз вам покажу, тут у мене єсть, така курточка класна була. Ну це ж там я в ній був... Осьо.

53:48-54:14

Зараз я принесу, то таке... І вона, це..., [дзвонить домофон] цей ось, з «коктейлю

Молотова». (показує куртку з плямами від «коктейлю Молотова») [продовжує дзвонити домофон]

О.О.: Ага...

О.М.: Все, я їй... Так, а хто це такий до мене йде… [на час дзвінку диктофон вимикався] Прийшов, а люди кажуть: «Шо це, на вулиці дощ?»... «Та нє» – кажу, – це...». Ну воно нічо, накинуть, і ходить, носить...

54:14-54:32

Так шо, це... Ну а потім… А Ви включили чи нє? Потім..., я..., уже бачу, і тут уже, ми ше там з годину

я посто..., більше мабуть трошки, постояв.

54:32-54:48

Бачимо активності збоку «Беркута» немає. Люди прибувають, І.., значить, і мене тоже хтось змінив. Я ще побув, і цей знайомий, метро ж тоді не ходило, і знайомий мене привіз додому сюди.

54:48-55:04

І я, значить, ну вже втомлений, це вже була десь година одинадцята, я ліг відпочити, спав, але ж десь години до третьої, до четвертої поспав.

Все ж подивився, шо за інформація.

55:04-55:33

Ну ка..., і тут таке кажуть, шо потрібна вода, вода. Ну я знов піднявся. Пішов на базар, купив два шестилітрових ці бутля. Тут люди в мене знайомі, тут продають: сало, м'ясо... Жінки (почули ???). Я кажу: «Так», кажу. Розказав їм, шо там робиться. Вона ж знає, що я так... «Почекай»... На..., мені в кульок цього сала туда... Я кажу: «Ну, раз сала, то треба хліба». Набрав цих кульків, а добраться як?

55:33-55:46

Підхожу, тут таксі стоять. Кажу: «Хлопці, треба на Майдан». – «На Майдан? – сідай...». Безк..., ну зразу безкоштовно... туда підвозить, де, на, на цю, площу Богдана Хмельницького [Софійська площа – площа у Шевченківському районі міста Києва].

55:46-55:55

І коли я спустився туда, я йду, я бачу там, там, там люди йдуть. Дойшов до почтампу, то там не було вже цих кульків куди ставити.

55:55-56:10

Прямо все заставлено... отако. Люди приносять: «Куди?». – «Став туди на...». Хрещатик був випалений уже там, і тоже там, прямо на ву..., на Хрещатику там, намети всі згоріли, вигоріло все... от.

56:10-56:33

Ну і тут вже знов, люди починають, ото роблять бутерброди, чай там, кава, все, кияни приходять, все допомагають. Ну я вже бачу, а дуже втомлений, ну, я думаю піду, знову, значить, ну бачу десь, година була сьома-восьма, і я думаю повернуся, значить, додому... такого нема нічого...

56:33-56:44

Ну прийшов, упав... Ну, вночі пару раз продивився, наче нічого, тихо-тихо.

Коли рано, о восьмій годині, дивлюся, починається вже, там шось страшне.

56:44-56:56

Я звоню цьому..., бо добраться ж не можна на... метро. Звоню Жені. Кажу Ж..., шоб він мене..., він на машині там під’їзджає, ставить і ми йдем з ним, біз... бізнесмен цей.

56:56-57:17

Кажу: «Женя, треба буть на Майдані. Ти де?». Він каже: «Я, вже тут...». Кажу... Але каже: «Чекай, я зараз їду...». Тут, вже бачу також, по..., об’являють по... по телебаченню, шо потрібно вогнегасники, бо там уже хотіли підпалити консерваторію.

57:17-57:33

Вони вже... Бо там, видно, з консерваторії, наші хлопці вже там засіли, і вони хотіли їх спалить зовсім, це ж взагалі було, це - старий будинок. От.

І він каже: «Я зараз приїду сюди, я тебе зараз заберу». Ну я кажу: «Давай». Ми тут побігали по магазинах, кілька магазинів, вогнегасників ніде не було... Він десь там, через якогось пожежника знайомого, десь там шось він домовлявся.

57:33-57:54

Ну і ми бігом туда на Майдан. Приїхав туди, і.. значить, пока пішки, пока машину, пока пішки дойшли... Це десь було вже, десь, можливо, одинадцята, десь тако в районі години, бо це ж о дев’ятій він мене тут забрав то,

57:54-58:23

ну може пів на одинадцяту. Я так дивлюся, шось незрозуміло, Хрещатик весь вигорівший, а біля Жовтневого палацу, якісь цивільні люди ходять. Хто такі? Чи це тітушки, чи це наші... Коли ми йдем туди, бачу звідти несуть ранених багато, вбитих, і полоненого якогось, офіцера витягли з будинку цього Жовтневого з палацу.

58:23-58:35

Тягнуть спецназовця. Всіх нас... та, двадцять два чоловіка туди на сцену вже оттягли, значить, цих тоже, чи вони здалися, чи шо, ну і вони там, вже біля сцени.

58:35-58:43

І об’являють цих хто… хто ведучий… Сцена працювала..., це якби не вона, то це було б тоже, не зрозуміло... ніхто б не міг би керувати цим.

58:43-58:51

А там прямо вони керують: «Дивіться обережно, звідти там нападають чи звідти...». Їм приносили... приходила вся інформація.

58:51-58:56

І вони об’являють: «Не виходьте на вулицю – там снайпери працюють, не виходьте...».

58:56-58:59

О.О.: А хто це на сцені, хто керував цим Майданом?

58:59-59:16

О.М.: Оці ж ведучі, оцей же Ніщук Євген [Євген Миколайович Нищук – український актор театру та кіно, заслужений артист України, міністр культури України з 27 лютого до 2 грудня 2014 року], шо зараз міністр цим…, далі там був... Там по черзі весь час мінялися вони, ну, ну Руслана, як правило – вночі.

59:16-59:22

А от, в основному, оцей Євген Ніщук, оце ж його голос там зараз на записах єсть.

59:22-59:35

І ці, і там багато хлопців, ну ше, я забув його, Володимир... Гонський – ...Володя, я його знаю, він і…, він і на гітарі грає, він їздить по зараз, по АТО, він, дуже багато... І вони міняються.

59:35-59:49

Там, от скажемо чотири години один веде програму, а потім там і музика, і все, і він. А оце... Євген Ніщук, він оце цілу ніч був, всю ніч там.

59:49-01:00:02

Ну і коли, чесно кажучи, коли, значить, хтось сказав каже: «Да хлопці, треба там носити, поранених багато».

01:00:02-01:00:13

Я чесно кажу: «Мені не важко носити, шось, шо-небуть, но я, я не можу дивитися і бачити, оце ж кров, коли там..., це ж розірване це тіло, це я дуже важко переношу».

01:00:13-01:00:20

Але кажуть уже там, зі сторони Бессарабки, там каже, тоже шось зібр... збираються тітушки, можуть звідти....

01:00:20-01:00:28

Ну як думаю, я взяв, знайшов собі палицю і пішов на ті барикади. Позносили ми там каміння і вже стояли.

01:00:28-01:00:39

І я пам’ятаю як весь час швидкі допомоги, сірена, і біля цього ж центрального універмагу [Центральний універсальний магазин Києва; вул. Хрещатик, 38] виїжджали, роз... вивозили і вивозили цих людей.

01:00:39-01:00:55

А потім, значить, уже після дванадцятої години, Кличко... прийшов там Кличко, Тягнибок і цей... Яценюк. І вони сказали, що підписано з Януковичем угоду

01:00:55-01:01:05

в присутності двох міністрів закордонних справ. Це вони молодці: Польщі і Німеччини. Вони буди три доби. Вони приїхали на один день.

01:01:05-01:01:11

Але вони від Януковича видно, я так не знаю, но не виходили три доби, вони його...

01:01:11-01:01:21

Шось там, я не знаю, може це я так, цим, це я так по інформації в мене відклалося. Але вони були до кінця, поки він о дванадцятій годині не підписав, указ,

01:01:21-01:01:37

ну угоду, шо..., про припинення вогню і пере.., і вибори повинні бути були у грудні цього... цього року, у грудні цього року.

01:01:37-01:01:55

І потім уже все почало затихати. Ну і я, ну я ж уже там на Майдані там, то туди вже такого, не знаю шо робить...

А, я ше тоді, мені позвонили студенти групи. Чоловік... дванадцять їх. І… якраз ше снайпери стріляли.

01:01:55-01:02:02

І ми йдем. «Де ви?». Я пішов їх на зустріч, подалі от того місця, думаю: «Не дай Бог, шоб вони туди не попали ше випадково».

01:02:02-01:02:17

Я їм сказав, кажу: «Їдьте до Театральної, я вас там зустріну». Ну думаю: «Куда шо..., шо їм зробить...?» А там якраз ше приймали кров. Виїхала оця ж... донорська ця... бригада-група, і вони приймали кров.

01:02:17-01:02:26

Ну в мене вже не беруть, бо я вже старий. А це молоді хлопці, я думаю: «Хоть скажу, шоб ви туда не йдіть, здайте краще кров для людей».

01:02:26-01:02:37

Але коли вони вже прийшли, ми зустрілись, кажу: «Отут кров здають». Ну пішли туди, а вони вже, вже повністю набрали скільки там..., ну може вже посу... посуду не було, чи шось там таке, вони поїхали.

01:02:37-01:02:47

Ну кажу: «Туди не йдіть і тут...». Ну, вони пішли, вони помагали вже розчищати... А на Майдані там же ж шин дуже багато згоріло, всього цього [дзвінок у двері]. Хто це такий...? [на час відкривання дверей диктофон вимикався] ... Значить.

01:02:47-01:03:03

Там було, значить, дуже багато.., а в шинах оцей, проволока, маса цієї покрученої проволоки обгорілої, оце ж сажа брудна все, все бруд. Ну каже: «Хлопці». – Вони кажуть: «Ну пішли допома... допомагали все це діло вичищать».

01:03:03-01:03:14

І вже до вечора вже Майдан вичистили. Потім, я тоже ж, шо, де, де помогти? Там знайшов же ж знов цього Валерія.

01:03:14-01:03:37

І…, значить, їм треба було, хлопцям з Українського бу... дому [Державне підприємство Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» – підприємство, розташоване у 5-поверховій будівлі на Європейській площі в Києві], перевезти, значить, речі вже в обл... Український дом повністю ж тоже роз... розбитий був, а в цього Валерія погоріли речі в цьому Будинку профспілок, він же там... квартирувалися там... І добре шо документи не згоріли, а речі...

01:03:37-01:03:53

Ну і ми, там треба було перевозити там... І ми там, я, тоже піднарядився, і ми там з одною бригадою, там поїхали. Машину нам дали... Ми через цей Майдан там, через ці барикади якось проїхали по Хрещатику. Завантажували ці машини.

01:03:53-01:04:21

Перед на..., а, ше нас попросили там же ж... експонати Музею історії Києва, в цьому, Українському домі були. І вони попросили: «Дайте нам вашу машину, бо деякі картини не входять, в них маленькі ці були

легкові, ящики то входять і це... Ми їм ше дали машину. Ну, працювали все там, вигрібали, шо залишилося, там якісь, ці каремати там, все шо можна було - там одяг хароший, ми все забирали і везли сюди.

01:04:21-01:04:50

Ну отож попрацювали, от, ну а потім, Валерій так і не прийшов ночувать. На другий день я його звоню, не можу дозвонитися... Це було, це четвер був, оце ж бойня двадцятого числа. В п’ятницю він не прийшов. І вже ввечері мені звонить, цей... А, набираю телефон, бере трубку якийсь хлопець, каже: «Ви знаєте, Валерій, зараз у лікарні».

01:04:50-01:04:55

– Я кажу: «Шо трапилось?». – Він каже: «Поламали челюсть».

01:04:55-01:04:57

Шо трапилось потім?

01:04:57-01:05:03

Він каже: «Вони більше так ніде, не цей… не брали участь у боях ніяких,

01:05:03-01:05:05

але тут позвонили на Борщагівці: [Борщагівка – житловий масив у межах та за межею міста Києва, входить до територій сучасного Києво-Святошинського району Київської області та міста Києва]

01:05:05-01:05:08

тітушки розпоясалися, шось вони там...».

01:05:08-01:05:14

І він з одних хлопцем, в якого... п’ятеро дітей,

01:05:14-01:05:17

в приватному будинку живе десь там на Борщагівці.

01:05:17-01:05:21

І вони поїхали, ну, не тільки вони вдвох, там їх багато було,

01:05:21-01:05:25

але сталося так шо якось їх... Вони трошки відстали,

01:05:25-01:05:27

а ці бандюки підскочили.

01:05:27-01:05:31

І цей бачить, він так місця знає, почав тікати, хлопець.

01:05:31-01:05:33

А Валєра сидів біля нього.

01:05:33-01:05:36

І він під’їжджає до свого будинку, до воріт,

01:05:36-01:05:40

каже: «Біжи за мною»... І одкриває, вискакує, біжить в калітку,

01:05:40-01:05:44

а Валєра каже: «Я одкриваю двері тільки виходить, а тут дві машини під’їхали їхні, –

01:05:44-01:05:47

каже, – мені зразу, я пока нахилений... вихожу, мені удар

01:05:47-01:05:54

ногою в челюсть, зламали, далі у... по голові ударили і схватили мене.

01:05:54-01:06:00

Ну я, – каже, – вириваюся, їх скинув, і ломанувся на ворота.

01:06:00-01:06:03

Ворота одкрились, слава Богу».

01:06:03-01:06:06

І каже: «Я вскакую туда, а цей хазяїн побіг,

01:06:06-01:06:08

а в нього дві кавказькі вівчарки.

01:06:08-01:06:12

І ці собаки біжать на мене...». Я так зрозумів, шо Валєрка біг

01:06:12-01:06:15

на цих собак, а собаки одходять, якшо на них біжать.

01:06:15-01:06:19

А ті почали видно тікати. Вони на них кинулись,

01:06:19-01:06:22

і ці почали відстрілюватися травматичним... Ну собакам нічого не було,

01:06:22-01:06:29

але вони скочили у машину, забрали й цю машину і поїхали.

01:06:29-01:06:34

А тут вибігла жінка його, каже: «Мене заховала у... підвал,

01:06:34-01:06:37

замкнула і ключ заховала, щоб не достали,

01:06:37-01:06:41

а цей хазяїн побіг далі, шоб відвести сліди». От.

01:06:41-01:06:49

І потім він поставив мобілку на зарядку, але в нього були це ж... сильні травми,

01:06:49-01:06:54

і його забрали. Ну якось його тоді вже перевезли в лікарню. От...

01:06:54-01:07:01

А це, телефон зашився там, це цей хлопець, він мені відповів, шо він у лікарні.

01:07:01-01:07:05

Ну я по...поїхав бігом, я знав де на Хрещатику вони, їхня ця рота.

01:07:05-01:07:12

Не рота, а – сотня. І, але ж вони, хлопці ж тоді, ше ж було таке,

01:07:12-01:07:19

шо міліція з лікарень забирала це хлопців, і.., значить, їх під суд, і справу шили.

01:07:19-01:07:25

І тоді... І вони мені: «Да-да є, єсть такий, але де нез..., вот зараз узнаєм...».

01:07:25-01:07:29

Але вони мені просто голову.., вони ж не знали хто я такий, може я із...

01:07:29-01:07:34

Я тоді на другий день так я його і не найшов. Я потім.., це була субота,

01:07:34-01:07:37

я з дочкою своєю, давай ми по лікарнях їздили.

01:07:37-01:07:43

Де, в якій... отут кажуть лікарня... Прийшли, питаємо, але я потім вже… Так ми не найшли...

01:07:43-01:07:48

Тут ще на один..., випускник нашого факультету, в нього машина єсть.

01:07:48-01:07:52

Він нас возив ввечері від лікарні на... під Висоцького [Бульвар Володимира Висоцького – бульвар у Деснянському районі міста Києва].

01:07:52-01:07:55

Там багато дуже волонтьорів.

01:07:55-01:07:58

Я вже тоді звонив-обзвонив, і там ше єсть такі групи, шо ти їм, їй кажеш тільки координ... ну, все, шо тільки можеш,

01:08:02-01:08:09

вони самі ну..., якісь молоді студенти, вони самі вже звонять і все...

01:08:09-01:08:13

І це вже була.., це субота, на другий день неділя,

01:08:13-01:08:16

і я думаю: «Піду по лікарнях і буду по палатах ходить».

01:08:16-01:08:20

Бо я знав, шо вони ж мали всі зовсім поміняли собі прізвища.

01:08:20-01:08:25

В них були... ці ж, як вони там, псевдоніми там взяли,

01:08:25-01:08:28

в нього був «Туріст» в Валєри.

01:08:28-01:08:32

Ну я цій дівчині сказав, шо так і так...

01:08:32-01:08:36

І тут о дев’ятій ранку я збирався вже виходить,

01:08:36-01:08:38

їхать шукать, коли звонок, він каже:

01:08:38-01:08:40

«Олександр, я, – каже, – тут». – Я кажу: «Де?».

01:08:40-01:08:42

– «На Хрещатику».

01:08:42-01:08:44

– Ну кажу: «Я зараз буду».

01:08:44-01:08:46

– «Я, – каже, – мене відправляють у Львів

01:08:46-01:08:49

на операцію, там... в хороший центр».

01:08:49-01:08:51

Ну коли я приїхав, найшов його, значить,

01:08:51-01:08:54

там уже волонтьори, вже вирішували питання:

01:08:54-01:08:57

чи його автобусом, чи поїздом чи чим.

01:08:57-01:09:00

У нього вже був бандаж накладений, все...

01:09:00-01:09:02

Але тут приїхав врач, лікар

01:09:02-01:09:05

і він взяв його на цей… Ну викликав,

01:09:05-01:09:10

каже: «Обдивитися все...». Це ж його з лікарні випустили.

01:09:10-01:09:13

І тут я чекаю його, і тут звонок.

01:09:13-01:09:16

Каже: «Юля звонить».

– Кажу: «Яка Юля?».

01:09:16-01:09:20

– «Ну Ви ж просили мене вчора найти хлопця».

01:09:20-01:09:22

– Я кажу: «Да, а я, – кажу, – я його найшов уже».

01:09:22-01:09:24

– «Ви точно знаєте?».

– Я кажу: «Да, найшов уже».

01:09:24-01:09:26

– «Ви впевнені?». – Я кажу: «Да,

01:09:26-01:09:29

ну я його тільки шо бачив, ось чи його відправляють...».

– «Фух...». – Кажу: «Шо таке?». –

01:09:31-01:09:34

Каже: «Ви знаєте, я найшла двох Турістов:

01:09:34-01:09:36

один уже похований, один в морзі… лежить.

01:09:36-01:09:39

Я думала сто відсотково, шо це він».

– «Ну нє» – кажу. Все розказав і все, ми так поговорили...

01:09:42-01:09:45

Ну і тут, він каже, шо лікар цей обдивився.

01:09:45-01:09:48

Це лікар тут з-під Києва недалеко...

01:09:48-01:09:52

Він подивився, каже: «Да в нього нема ніяких зміщень, – каже, – так шо я буду тебе...». Забрав його до себе додому навіть, в Обухов [Київська область, Обухівський район, м. Обухів]. І він десь днів три в нього там був. А тоді його виписали, він приїхав до мене. І він тут в мене, ми тут двадцять один день, його я виходжував. Брав на базарі, купляв голяшки, кістки, свинячі ноги, виварював годин шість, потім варив борщ.

01:10:15-01:10:18

Потім ми брали перетирали все це діло на міксер і він через трубочку їв. Ну і так він.., оце ж ми побули, Потім він зро..., вже зняли йому це діло, зробили ше одну операцію там, і він поїхав в Одесу.

01:10:31-01:10:33

В Одесі другого травня, я почув, я був не в Києві, а під Києвом, тут отут у товариша на дачі, звонок... А ми взнали по рад..., шо в Одесі твориться. Там тоже таке хотіли зробить як у...  Луганську. Я зрозумів шо він там буде.

01:10:46-01:10:48

Звоню: «Валєра, ти де?». – «Я щас у хірурга, попозже позвоню» (сміється).

– Кажу: «Шо таке?».

– Та каже: «Це…, розбили камнем голову, чотири шва наклали, око отаке…». В мене єсть його фотографія, я покажу... Ну от... Ну, а потім, так я з ним уже, вже закінчую, не бачився довго... А я, влітку провожу ж в конєзаводах.

01:11:09-01:11:12

Тут під Миргородом [Полтавська область, Миргородський район, м. Миргород] єсть Дібрівський кінний завод [Державне підприємство «Дібрівський кінний завод №62»].

01:11:12-01:11:15

Я там ціле літо... це вже двадцять сім років підряд, я поспіль там я... Ну я кажу: «Приїдеш до мене літом на конєзавод.

01:11:19-01:11:22

Поїдем з тобою на Сорочинський ярмарок, побудем». І, він приїхав, але ярмарку в цьому році не було в зв’язку з цією війною. Ми приїхали, якраз на День Незалежності вернулися в Київ разом з ним.

01:11:31-01:11:35

Пішли на, на цей же ж, ну, на цей парад. Вернувся, він каже: «Я поїду до..., значить, на фронт, – каже, – я оце приїду...». От. Він приїхав додому. Йому вже прийшли повістки дві. Він молодший лейтенант, військова кафедра була в нього. Ну і подзвонив, каже: «Записався в миколаївську бригаду...».

01:11:55-01:11:57

І зараз, значить… Ну і я йому тепер далі допомагаю чим можу, значить. Тепер його відправили у Курахове [Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове] під Донецьк.

01:12:05-01:12:10

Він команд... командир  взводу, з ро..., ну, з роти постачання.

01:12:10-01:12:12

І оце так.

01:12:12-01:12:14

Я йому шо треба, там шо…

01:12:14-01:12:16

Ну зразу ми йому дали, скинулись гроші

01:12:16-01:12:19

на броніжилєт, на каску. Там волонтьор в Одесі був.

01:12:19-01:12:21

Я, ця дівчинка одна…

01:12:21-01:12:24

Він їй карточку отдав, ми їм перераховували.

01:12:24-01:12:27

Потім, оце кажу: «Шо тобі?».

– «Нічого, нічого».

01:12:27-01:12:28

А це морози вдарили,

01:12:28-01:12:31

і кажу: «Валєра, шо...?».

– Та, каже: – «Чуть не позамерзали,

01:12:31-01:12:34

дванадцять градусів було морозу, – каже, – надо, треба дві буржуйки».

01:12:34-01:12:36

Ми поїхали...

01:12:36-01:12:38

Я почав обзвонювати, оце буквально

01:12:38-01:12:40

на цьому тижні, в понеділок, здається.

01:12:40-01:12:42

Почали обзвонювати там...

01:12:42-01:12:45

Думав купляти, гроші збирати.

01:12:45-01:12:48

Коли мені зв..., як то кажуть, Бог допомагає.

01:12:48-01:12:50

Кажу одному хлопцю,

01:12:50-01:12:52

він каже: «Тут у нас на Патона [Завод зварювального обладнання ім. Е.О. Патона] роблять, 01:12:52-01:12:54

безкоштовно отдають на АТО».

01:12:54-01:12:58

І ми ці дві, значить, в середу ці дві буржуйки, ми забрали, відправили там ше ліки деякі.

01:13:03-01:13:05

Ну потом звоню: «Шо тобі ше треба?»

01:13:05-01:13:08

Да цілий список он мені написав.

01:13:08-01:13:11

Ну таке, значить, там я вчора, зібрав на кафедрі гроші, там, де в друзів в своїх, знайомих, свої вклав і ми вчора там з товаришами з цим Сергієм, який,

01:13:20-01:13:22

з яким же ми познайомилися на цьому... на...

01:13:22-01:13:25

Ми з ним познайомилися

01:13:25-01:13:28

з Валєрою там на Інститутській.

01:13:28-01:13:31

Ми от, за один день

01:13:31-01:13:35

скупилися. Ми купляли і радіостанцію

01:13:35-01:13:38

купили, нам Іван (Цилів ???) купив,

01:13:38-01:13:42

і кабелі, цвяхи, і плівку,

01:13:42-01:13:45

і отеплювачі, і пінку, ну все, шо, шо... ну там же

01:13:45-01:13:49

знаєте, шо і ножі, і чайник, і лампи гасові... От.

01:13:49-01:13:52

Ну на шість, десь приблизно, шість з половиною тисяч ми...

01:13:52-01:13:56

І я вчора його запакував, ввечері,

01:13:56-01:13:59

і оце... Слава Богу, позвонив йому,

01:13:59-01:14:02

шо пішло, давай тримайся.

01:14:02-01:14:05

Ну він так жартує, каже... каже:

01:14:05-01:14:07

«А как же ж там, гроші чи шо...?»

01:14:07-01:14:10

Ну я хлопцям кажу, я їм кажу, кажу:

01:14:10-01:14:12

«Валєра приїде з автоматом і спитає,

01:14:12-01:14:14

шо ви тут робили...» (сміється).

01:14:14-01:14:17

Він такий хлопець з гумором.

01:14:17-01:14:20

Так шо, ну оце, бачте.

01:14:20-01:14:22

Дай Боже, шоб це закінчилося.

01:14:19 (1 год. + 14 хв. + 19 секунд)

01:14:22-01:14:25

О.О.: А щодо того моменту як Ви долучились до Майдану.

01:14:25-01:14:27

На що Ви взагалі розраховували в той час,

01:14:27-01:14:29

на що сподівалися?

01:14:29-01:14:31

О.М.: Шо... тільки на перемогу.

01:14:31-01:14:33

Я Вам навіть скажу да... більше.

01:14:33-01:14:36

У мене оці племінники, шо були: Юра і Наташа.

01:14:36-01:14:40

В них десь півтора року різниці, Юра – двадцятого грудня

01:14:40-01:14:44

день народження, якраз, в минулому році,

01:14:44-01:14:47

вони були там, в Холодному Яру, я його вітав,

01:14:47-01:14:50

і кажу: «Юра, ну шо, ну бажаю здоров’я,

01:14:50-01:14:53

всього найкращого, але кажу я тобі,

01:14:53-01:14:55

єдине, шо я тобі можу сказати, що

01:14:55-01:14:57

я зроблю все, шо Януковича виженуть».

01:14:57-01:15:00

А в Наташки – двадцять першого березня,

01:15:00-01:15:02

і тут коли..., а це 21 березня

01:15:02-01:15:06

вже, здається, Крим забрали ж уже...

01:15:06-01:15:08

І тут я Наташі: «Вітаю, – і я згадав,

01:15:08-01:15:11

кажу, – Наташа, я вже поп..., значить

01:15:11-01:15:14

те, шо обіцянку Юрі, я вже виконав,

01:15:14-01:15:16

а тепер тобі обіцяю..., даю слово,

01:15:16-01:15:18

шо я все зроблю, шо Путіна ми виженемо

01:15:18-01:15:21

Звідси. Так шо...». Я, вірю тільки в перемогу, і ми переможем по-любому.

01:15:23-01:15:26

О.О.: Яким Ви передбачали розвиток цих подій на Майдані?

01:15:26-01:15:29

Чи могли Ви уявити, що він буде саме таким, ну,

01:15:29-01:15:31

припустити на початку?

01:15:31-01:15:34

О.М.: Ну Ви знаєте, я міг уявити те,

01:15:34-01:15:38

шо все-таки вони могли нас звідти виштовхати,

01:15:38-01:15:42

але я був впевнений, шо якшо нас виштовхають

01:15:42-01:15:44

з Майдану Незалежності,

01:15:44-01:15:46

то Майдан буде на Михайлівській

01:15:46-01:15:49

або біля університету, біля Шевченка,

01:15:49-01:15:51

або буде в іншому місці.

01:15:51-01:15:53

Люди не зупинні оце я да...

01:15:53-01:15:55

Якшо виходило по півтора мільйона чоловік,

01:15:55-01:15:59

то ми б зіб..., ми найшли б де зібратись.

01:15:59-01:16:02

Вони б не… не змогли б вони нас оце ганяти по всьому Києву. Ми б не давали їм жить... владі.

01:16:06 (1 год. + 16 хв. + 06 секунд)

01:16:05-01:16:09

О.О.: А взагалі Майдан якось вплинув на Ваш світогляд,

01:16:09-01:16:11

ну якісь зміни відбулися?

01:16:11-01:16:13

О.М.: Зміни?

01:16:13-01:16:15

Ну єдине шо, шо я хочу сказати,

01:16:15-01:16:19

да зміни дуже великі.

В якому плані?

01:16:19-01:16:23

– Я навіть раніше не міг подумати,

01:16:23-01:16:27

шо у нас молодь отак може

01:16:27-01:16:31

сміливо встати на захист нашої б...

01:16:31-01:16:33

От думали нападе військо,

01:16:33-01:16:35

ну хто там, ну шо молодь там:

01:16:35-01:16:39

пиво ходить п’є, там ше, але я дуже помилявся,

01:16:39-01:16:40

і я дуже радий.

01:16:40-01:16:42

Це показали оці події,

01:16:42-01:16:44

як з цією Небесною Сотньою.

01:16:44-01:16:46

Як ні один хлопець…

01:16:46-01:16:49

Ну, із цими щитами дерев’яними йшли під ці снайперські кулі.

01:16:49-01:16:53

І вони… завдяки їм ми перемогли там. От.

01:16:53-01:16:59

І зараз як захищають цей, ну.., ту територію.

01:16:59-01:17:03

І зараз як об’єднався весь український народ.

01:17:03-01:17:06

Ну це, слід того, шо в мене помінялась,

01:17:06-01:17:09

про нашу, молодь, шо вона золота.

01:17:09-01:17:12

І ше більше того, я ж потім знов брав участь

01:17:12-01:17:14

ше у двох виборах – президентських

01:17:14-01:17:17

і, ну, оцих же ж... Так на президентських виборах

01:17:17-01:17:20

я працював де, на Ломоносова [м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова],

01:17:20-01:17:22

де університетські гуртожитки.

01:17:22-01:17:27

Економічний факультет де, я там був...

01:17:27-01:17:31

Так там настільки ця активна була молодь,

01:17:31-01:17:34

шо вибори о восьмій закінчилися,

01:17:34-01:17:38

до десятої години ми ще видавали бюлетені.

01:17:38-01:17:40

Вони всі зайшли в цей… приміщення,

01:17:40-01:17:43

як ми їх об’явили, шо всі заходьте,

01:17:43-01:17:45

всім дамо можливість.

01:17:45-01:17:48

Люди стояли по дві-три години,

01:17:48-01:17:51

і, шоб проголосувати. І дуже було,

01:17:51-01:17:54

дуже таке неприємно, шо коли людина стоїть,

01:17:54-01:17:56

а її немає в списку.

01:17:56-01:17:59

Ну там по різних, з різної вини...

01:17:59-01:18:02

Та, і списки нам були не якісні, вони себе не перевірили,

01:18:02-01:18:05

або навіть вони перевірили, і вони носили

01:18:05-01:18:08

в цей Відділ реєстру виборців, значить, заяви,

01:18:08-01:18:12

а ті їх не внесли бо там дуже було забито,

01:18:12-01:18:16

заповнено. От, так шо отака була ситуація, значить,

01:18:16-01:18:19

шо молодь була дуже активна.

01:18:19-01:18:22

О.О.: Якою була реакція Ваших близьких

01:18:22-01:18:25

та родичів на відвідування Майдану, колег, можливо, на роботі...?

01:18:25-01:18:29

О.М.: Ну шо я хочу сказати, шо на факультеті,

01:18:29-01:18:33

мої колеги, на нашій кафедрі і на нашому... ну, на факультеті,

01:18:33-01:18:37

я не знаю жодну людину, яка б могла б сказати, шо,

01:18:37-01:18:41

шо тут не треба було ходити,

01:18:41-01:18:46

не треба підтримувати... Дуже багато грошей давали,

01:18:46-01:18:50

прямо, значить, там один підприємець єсть,

01:18:50-01:18:53

то він прямо... на нашій кафедрі.

01:18:53-01:18:56

«От тобі, ти йдеш туди?».

– «Да».

01:18:56-01:18:58

– «На тобі чотири тисячі гривень

01:18:56-01:18:58

однеси». Другий раз – «На тобі ще чотири тисячі

01:18:58-01:19:02

однеси туда». І ми носили. Ми скидалися все...

01:19:02-01:19:06

Ну всі мої родичі – всі підтримували,

01:19:06-01:19:10

крім одного, той шо живе двоюрідний брат у Росії.

01:19:10-01:19:14

Рік я не можу його переконати. Вчора я буквально..,

01:19:14-01:19:17

уже ми знов, в черговий... Я вже кілька разів,

01:19:17-01:19:21

я його посилаю подалі, всьо. І він… (сміється), остання його

01:19:21-01:19:26

вчора фраза... Я говорю: «Ну шо ж ви на нас війська кидаєте,

01:19:26-01:19:28

шо ж ви наших людей убиваєте».

01:19:28-01:19:33

– «Нет, ето, ето то, шо-то, вам одно пока... говорят, нам – другоє».

01:19:33-01:19:37

Ну, потом він мені каже: «Ну врємя покаж..., врємя нас рассудит».

01:19:37-01:19:40

– Я говорю: «Ну ви б хотя би, хоча б себе захистили,

01:19:40-01:19:44

ви ж бачите, шо ви вже тоже в прірву... Ви нам горя багато зробили,

01:19:44-01:19:48

і самі вам же ж... Вже сьогодні до речі он інформація,

01:19:48-01:19:53

шо вже звертається заступник там їхньої Думи,

01:19:53-01:19:56

голови Думи, як його звуть, не знаю прізвище, забув,

01:19:56-01:20:01

до Євросоюзу, шо давайте відміним ви свої санкції,

01:20:01-01:20:05

а ми свої знімемо. Це вони..., вже он єсть інформація.

01:20:05-01:20:12

І вони вже бачать, шо нафта вже, ціна падає, рубль падає,

01:20:12-01:20:18

і, шо вони не витримають. А нам треба... ми витримаємо по-любому...

01:20:18-01:20:21

О.О.: А як складались Ваші стосунки з тими людьми,

01:20:21-01:20:23

які нейтрально відносилися чи на Майдані...,

01:20:23-01:20:26

ну з тими ж тітушками і так далі, хто не сприймав Майдан?

01:20:26-01:20:37

О.М.: Ну, з такими, ну..., шо не підтримували Майдан, да?

О.О.: Так.

01:20:37-01:20:43

О.М.: Ну я, я з такими мало... Тут у дворі, я знаю, шо тут люди виходили,

01:20:43-01:20:50

ми відстояли наш двір... тут все... І багато пенсіонерів, які Майдан,

01:20:50-01:20:53

як то кажуть, не підтримували.

01:20:53-01:20:57

Ну я намагався з ними не... Ну, зараз не переконаєш,

01:20:57-01:21:00

і тому я з ними зовсім ніяк не...

01:21:00-01:21:06

Я бачу, що людина не це., не дуже..., і часу немає переконувати,

01:21:06-01:21:09

так шо я з ними абсолютно не контактував.

01:21:09-01:21:13В

О.О.: А от Ви прийшли на Майдан, як Ви знали що робити?

01:21:13-01:21:16

О.М.: А там ходиш і шукаєш роботу, так же ж я кажу,

01:21:16-01:21:20

шо треба, то й робили: шини носити – шини носимо,

01:21:20-01:21:24

там ще щось: продукти, продукти... Ідеш, питаєш: «Хлопці,

01:21:24-01:21:27

шо вам треба там ше...?» Було навіть у мене така ситуація:

01:21:27-01:21:33

я якось вийшов, там вже перегородили вулицю, біля, театру Франка,

01:21:33-01:21:38

там за метро, цю ж як... Груш... Городецького [м. Київ, Печерський район, Вулиця Архітектора Городецького].

01:21:38-01:21:42

І я раз піднявся туди, приїжджаю рано, мороз,

01:21:42-01:21:49

бачу барикада стоїть, а це... мороз, а бочка пуста

01:21:49-01:21:54

і не, не гріється, нема дров... Я приїжджаю сюди, знаю

01:21:54-01:21:57

в кожного двірника у дворі єсть тут викинуті рами,

01:21:57-01:21:59

все в нього тут єсть загашник... Так кажу: «Сергію,

01:21:59-01:22:03

давай одкривай мені, мені треба дрова на Майдан везти».

01:22:03-01:22:06

А машиною туди не під’їдеш. Я беру купляю он

01:22:06-01:22:09

здоровенну отаку сумку на базарі,

01:22:09-01:22:14

рубаю ці дрова, і в сумку і... Два рази я їм туда ці дрова підвіз.

01:22:14-01:22:17

Потом бачу сумкою я багато не навожу,

01:22:17-01:22:22

я знов ше нарубав дров, і вже тоді замовив маршрутне таксі,

01:22:22-01:22:25

і навантажив цих дров.

01:22:25-01:22:32

Валєра ше тоді по…, один раз мені поміг, один раз, я одвіз, а один раз Савенко із кафедри

01:22:32-01:22:35

сусідньої, а він в нас на Шовковичній живе, і в нього в дворі

01:22:35-01:22:40

ми тоже цю, цю ж саму машину замовили, прямо із-за адміністрації президента

01:22:40-01:22:44

ми на Майдан... Ну ми десь так підвозили сюди на Прорізну [м. Київ, Шевченківський район, вул. Прорізна],

01:22:44-01:22:48

Де.., до барикади. Потом, вигружаєм, кажем: «Хлопці,

01:22:48-01:22:53

ось дрова, нате все...». Хоча вже тоді машини з лісом не пускали в Київ.

01:22:53-01:22:56

Ну ми вже так, в нього добре, в нього хоть вантажне таксі,

01:22:56-01:23:00

але в нього сзаді були сидіння, а ми підпихували

01:23:00-01:23:03

туди, на сидіння, замотували в тряпки і возили...

01:23:03-01:23:09

О.О.: Чиї заклики, як би, чи розпорядження Ви вважали для себе авторитетними на Майдані?

01:23:09-01:23:12

Як Ви знали кого слухатися, кого – ні?

01:23:12-01:23:16

О.М.: Ну там настільки була така от атмосфера дружня на Майдані,

01:23:16-01:23:20

там всі і доброзичливі, і на сценах... воно зразу видно

01:23:20-01:23:24

де людина каже щиро і все і, там не було ніяких...

01:23:24-01:23:28

Хто приходив на Майдан, то він, як то кажуть...,

01:23:28-01:23:33

з доброю душею, хотів зробити тільки саме найкраще.

01:23:33-01:23:36

Шо… шо треба було, то те й робили, значить.

01:23:36-01:23:41

Казали з сцени: «Хлопці, там треба... їде машина лісу, із цього..,

01:23:41-01:23:46

із Подолу десь там везуть,

01:23:46-01:23:50

але, – каже, – гаішники на, там де річковий вокзал

01:23:50-01:23:54

не пропускають, треба туди». Так ми берем бігом у колону.

01:23:54-01:23:57

Прийшли туда, цих гаішників заблокували,

01:23:57-01:24:00

і машина вільно поїхала собі.

01:24:00-01:24:03

І гаішники вже тоді, нормально так,

01:24:03-01:24:07

не, не без всяких претензій до нас.

01:24:07-01:24:10

О.О.: Ви згадували про Будинок профкому, там де начебто розміщувався штаб...

01:24:13-01:24:16

О.М.: Профспілок.

О.О.: Профспілок, так.

О.М.: Так, так, так.

О.О.: Ну, що це, як він керував...?

01:24:16-01:24:21

О.М.: Ну, чесно кажучи, я один чи..., один раз я туди чи два рази я туди зайшов,

01:24:21-01:24:25

і то, мені гроші… Я по телевізору побачив,

01:24:25-01:24:30

шо там гроші треба... ну там по «П’ятому каналу» там, біжучий рядок цей біг, шо треба гроші Автомайдану, цим шо на автомобілі.

01:24:36-01:24:39

То я пішов на кафедру кажу: «Хлопці,

01:24:39-01:24:42

треба зібрать конкретно Автомайдану...».

01:24:42-01:24:45

Ну, а там стоїть біля входу така скринька велика,

01:24:45-01:24:48

куди охорона, і куди кидай.

01:24:48-01:24:50

Я кажу: «Це конкретно на такі...».

01:24:50-01:24:53

– «Ну, тоді ми тебе проведем». Провели мене на другий поверх,

01:24:53-01:24:55

але я бачу там люди настільки зайняті,

01:24:55-01:24:58

а мені хтось каже, що Автомайдан збирається на Європейській площі.

01:24:58-01:25:00

Вони там машинами приїжджають і кожний день

01:25:00-01:25:03

о дев’ятій годині у них там віче. Ну таке..., планують куди їхать.

01:25:03-01:25:07

Я тоді прийшов, знайшов одного хлопчика, познайомився з ним,

01:25:07-01:25:10

кажу: «На я тобі оце...».

– Він каже: «Може на рахунок...».

01:25:10-01:25:12

– Я кажу: «Нє, оце я на рахунок поки переведу,

01:25:12-01:25:14

на тобі гроші і… все».

01:25:14-01:25:18

Потім кілька раз я йому..., там ше хлопці здавали йому,

01:25:18-01:25:21

а потім я побачив, шо цього хлопця, отож як,

01:25:21-01:25:26

як громили ці ж тітушки, цих антімайдан,

01:25:26-01:25:30

його поб... сильно, зупинили, побили,

01:25:30-01:25:32

але він якось від них вирвався

01:25:32-01:25:35

і йому там пошкодили легені...

01:25:35-01:25:38

Його... зробили тут операцію,

01:25:38-01:25:40

а потім його забрали в Прибалтику.

01:25:40-01:25:42

Значить, йому там уже закінчили...

01:25:42-01:25:45

Він нормально живе і все нормально здоровий. То я...,

01:25:45-01:25:49

а там в штабі, я, я туди майже не ходив, і не знаю...

01:25:49-01:25:54

Там же ж... депутати Верховної Ради були... отак.

01:25:56-01:25:58

О.О.: А чи належали Ви до якихось організацій,

01:25:58-01:26:00

які були створені на Майдані?

01:26:00-01:26:04

О.М.: Ну ні, я не, я не належав ні до яких...,

01:26:04-01:26:07

ні, зовсім ні до яких.

01:26:07-01:26:09

О.О.: А які там були, якщо були?

01:26:09-01:26:14

О.М.: Ну там, там же ж було, ця...

01:26:14-01:26:17

Ну, по-перше, Всеук... там створили Всеукраїнське

01:26:17-01:26:19

об'єднання «Майдан».

01:26:19-01:26:21

Туди я хотів вступити, але якось так...

01:26:21-01:26:24

Просто, то черги були, записувались.

01:26:24-01:26:26

Ну зараз воно бачите...

01:26:26-01:26:29

Тоді ше, коли оцей Майдан починався,

01:26:29-01:26:32

не знали… як рухатися далі... ніхто не знав.

01:26:32-01:26:36

Ніхто не знав як себе влада поведе,

01:26:36-01:26:39

може вона зразу піде на уступки,

01:26:39-01:26:41

може там ще якісь приймуть рішення...

01:26:41-01:26:43

Ніхто не знав. І коли вже бачать,

01:26:43-01:26:45

шо влада не... ігнорує всі наші вимоги,

01:26:45-01:26:48

то вирішили, шоб було всеукраїнське об’єднання,

01:26:48-01:26:51

шоб вся Україна, всі люди,

01:26:51-01:26:53

шоб таке потужне зробити об’єднання.

01:26:53-01:26:55

Ну, ми це також вітали,

01:26:55-01:26:59

і я, я звичайно, якби воно почало працювати так активно,

01:26:59-01:27:02

то я б звичайно, туди підтримав би, а так...

01:27:02-01:27:05

Ну я трошки, значить,

01:27:05-01:27:09

ну більше я - ні, я ні в якій партії зараз, ніде, то я...

01:27:09-01:27:13

Де я бачив, шо потрібно шось, допомога,

01:27:13-01:27:15

то я там брав участь у цьому...

01:27:15-01:27:18

О.О.: Як на Майдані обстояли питання з довірою,

01:27:18-01:27:22

як Ви знали кому можна довіряти чи взагалі..., як Ви з цим справлялися?

01:27:22-01:27:25

О.М.: Ну, як довіряти?

01:27:25-01:27:28

Ну в мене була така смішна ситуація,

01:27:28-01:27:31

шо всі люди доброзичливі, все нормально,

01:27:31-01:27:33

на Майдані ніхто, нічого, нікого.

01:27:33-01:27:41

Коли я бачу, іду, бачу: іде хлопець, здоровий такий,

01:27:41-01:27:45

прапор український у нього, на спині стоїть «свобода».

01:27:45-01:27:52

І проходить тут біля почтампу, і з ним, тягне двох… цих тітушок.

01:27:52-01:27:55

Вони п’яні вже, але він їх якось тягне.

01:27:55-01:27:58

Ну, я ше так йду, пожартував:

01:27:58-01:28:02

«Шо, – кажу, – отстаєвать права приїхали чи шо...». Шось отаке жартома.

01:28:02-01:28:06

Ну це, ну він шось нічого не сказав і вони пішли.

01:28:06-01:28:09

Це вже за цією барикадою, шо біля почтампу була,

01:28:09-01:28:11

тут поряд, де отам козаки стояли.

01:28:11-01:28:13

Коли я чогось повертаюся,

01:28:13-01:28:17

дивлюся, вся ця компанія, оцей «свободовець» в лапках,

01:28:17-01:28:19

оці двоє тітушок,

01:28:19-01:28:24

вони розклалися на лавці, сумки,

01:28:24-01:28:29

поставили пляшку горілки, наливають цьому першому «свободовцю».

01:28:29-01:28:33

Цей «свободовець» випиває цей стакан горілки,

01:28:33-01:28:35

а ці вже п’яні як... ну ці...

01:28:35-01:28:37

Я зразу до хлопців, до охорони підхожу,

01:28:37-01:28:40

кажу: «Хлопці, тут то не свободовець це, – кажу, – треба...».

01:28:40-01:28:43

Вони кажуть: «Ми вже тоже побачили, зараз ми звонимо туди».

01:28:43-01:28:46

При мені викликають. А я підійшов, дивлюся,

01:28:46-01:28:48

шо ж вони будуть далі робить.

01:28:48-01:28:50

Вони тако, відпили там трошки, ну майже повна

01:28:50-01:28:52

ноль-сім пляшка горілки.

01:28:52-01:28:56

Коли дивлюся, вони десь пішли,

01:28:56-01:28:58

а тут ще якась... чоловік з жінкою стоять.

01:28:58-01:29:01

Я підхожу, беру оту пляшку горілки і перевертаю.

01:29:01-01:29:04

Так от взяв і перевернув, і поклав.

01:29:04-01:29:08

Вони десь лазили-лазили, приходять – горілки нема.

01:29:08-01:29:12

Шось почали там бурмотать, шось таке...

01:29:12-01:29:14

Я кажу: «Звідки ви приїхали, шо...?»

01:29:14-01:29:17

Значить, шо, ну одного вони загубили взагалі,

01:29:17-01:29:21

а цього, а цього одного, а цього прийшли такі хлопці забрали,

01:29:21-01:29:25

«свободовця», повели. А цей один залишився.

01:29:25-01:29:29

Каже мені: «Та це ж мені, – каже, –

01:29:29-01:29:33

з Луганська, я шахтар...». Я так зрозумів їм сказали:

01:29:33-01:29:35

«Їдь у Київ, там тобі дадуть зарплату».

01:29:35-01:29:38

Оце йому дали зарплату... Він за три дні її пропив,

01:29:38-01:29:40

і каже: «Позич мені гроші»... Дай мені, не позич,

01:29:40-01:29:42

а дай мені гроші, шоб я доїхав туди.

01:29:42-01:29:45

Я кажу: «Я тобі на квиток не дам, бо це дуже дорого,

01:29:45-01:29:49

а на метро на вокзал, то я тобі дам, а там уже добирайся як хочеш».

01:29:49-01:29:53

Значить, я йому шось дав там... п’ятьорку, він каже: «Дай іше п’ять».

01:29:53-01:29:56

– Я кажу: «Оце поприбирай, шо ви тут насвинячили,

01:29:56-01:29:59

– кажу, – оці тарілки, стаканчики, оцю пляшку, кажу, забери».

01:29:59-01:30:06

– «Куди, куди класти?».

– Та кажу: «Он бачиш десь, сунь в кульок сміття, значить, чи шо». Він бігом-бігом позбирав,

01:30:06-01:30:09

я йому дав гроші, шоб їхав.

01:30:09-01:30:13

Ну оце так, дивишся, ж бачиш, якшо людина не адекватно себе веде отак от,

01:30:13-01:30:17

не так, як всі люди, то дійсно, шо йому довіряти не можна.

01:30:17-01:30:21

О.О.: Звідки Ви взагалі дізнавалися про те, що відбувалося в Україні, на Майдані

01:30:21-01:30:24

і яким джерелам інформації Ви довіряли?

01:30:24-01:30:28

О.М.: «5-й канал», «24-й канал», канал ТВі

01:30:28-01:30:33

і, ось новини, в цьому.., ну по Інтернету.

01:30:33-01:30:37

Оце тільки по ра..., ну по радіо там мало шо говорили...

01:30:37-01:30:41

В основном, перше – це «5-й канал», Інтернет, оце вся інформація в основному.

01:30:41-01:30

О.О.: Як, на Вашу думку, в яких формах було присутнє мистецтво на Майдані

01:30:46-01:30:48

і чи взагалі воно було?

01:30:48-01:30:53

О.М.: Дуже було, в гарних формах. Там настільки колективи при... приїжджали – це дуже, гарно було, шо, ну, там якби, ну начебто на концерті побував... Там народні колективи і естрадні,

01:30:53-01:30:58

і Вакарчук же виступав... Там ми ходили на концерт же,

01:30:58-01:31:04

з дочкою там ше були, от... Дочка тоже брала участь, там же тоже допомагали...

01:31:04-01:31:09

Оце так шо... на рахунок мистецтва, там да, там же ж, ви розумієте, сцена працювала цілодобово.

01:31:09-01:31:13

А Руслана скільки запрошувала, скільки вона сама... От.

01:31:13-01:31:20

Дуже-дуже гарно... В цьому плані, причому тут дійсно, шо…

01:31:20-01:31:26

А який був на Різдво вечір... там взагалі... Театр приїхав цілий там,

01:31:26-01:31:31

театр з вогнів. Там прямо вони там на ходулях ходять,

01:31:31-01:31:44

і вогні горять там, отако все крутиться – дуже гарно було... Да, в мене десь там ше єсть

01:31:44-01:31:49

на мобілці, здається, чи шо, шось записано.

01:31:49-01:31:54

О.О.: Чи задоволені Ви результатом Майдану, теперішнім станом речей?

01:31:54-01:32:03

О.М.: Значить, ну шо я хочу сказати, шо це великий крок вперед,

01:32:03-01:32:07

шо ми це... [задзвонив телефон; на час дзвінку диктофон вимикався] ...

01:32:07-01:32:17

Ну в тому плані що, що Майданом я в принципі задоволений,

01:32:17-01:32:23

тому шо Майдан зробив свою справу, об’єднався народ, і… в цьому плані...

01:32:23-01:32:28

Ну з чим я зараз..., я не зовсім задоволений зараз,

01:32:28-01:32:34

ну роботою, цих… і уряду, і президента, і влади, отак скажемо.

01:32:34-01:32:41

Ну чому? – Ну зараз дуже..., ну всі ж про це кажуть, шо зараз шо,

01:32:41-01:32:48

багато вимог не виконано. Наприклад, хто розстрілював Небесну Сотню,

01:32:48-01:32:52

жодна людина не покарана. А той навіть, де єсть відео,

01:32:52-01:32:57

шо він стріляв і він утік, йому…, випустили з під залу суду.

01:32:57-01:32:59

Жодна людина не покарана.

01:32:59-01:33:02

А ця ж безкарність, вона знов приведе рано чи пізно до того,

01:33:02-01:33:06

шо хтось знов буде порушувати закон.

01:33:06-01:33:08

Так шо діями влади – ні,

01:33:08-01:33:14

але тут ще одне діло, шо якби, оця ж не зовнішня агресія,

01:33:14-01:33:21

то це, то дійсно, можливо, вже в країні, може воно якось, було б... швидше рухалося...

01:33:21-01:33:27

Але тут ше слід, я ше роблю поправку на те, чому воно не так все

01:33:27-01:33:29

швидко йде як хочеться.

01:33:29-01:33:32

Справа в тому, шо оці лідери в цій, в цій партії Януковича,

01:33:32-01:33:35

оці всі злочинці, вони повтікали,

01:33:35-01:33:39

але ж нижчій рівень, він все залишився...

01:33:39-01:33:44

І вони не то шо вони, хочуть шоб, шось погане робить, але ці лідери шо там, вони на них ще впливають і кажуть, шо або робить те шо ми кажем, або якшо нас потягнуть, то і ми вас потягнем.

01:33:54-01:33:57

Я так думаю... якшо вже діло дойде до цього.

01:33:57-01:34:02

Тому шо зараз оці метастази в суспільстві вони сильно так розширилися і ше треба працювати, шоб... Єдине шо ми збиралися з таким, ну мого віку там людьми, то ми кажем:

01:34:13-01:34:16

«Все, нам треба все зробить, шоб вам стало легше жить».

01:34:16-01:34:18

Оце й все, (сміється) шо ми…. Отаке, так шо ми, ну будемо ше, звичайно, боротися протів цього, протів цієї всієї нечисті і ми переможем по-любому.

01:34:30-01:34:33

О.О.: Все, дякую Вам за інтерв’ю.

О.М.: Все, о, і Вам дякую. Зараз чай будем пить.

‍

‍