Перелік тем інтерв’ю: 1) про мотивацію учасників революційних протестів осінь 2013- зима 2014 рр.; 2 )питання лідерства на Майдані; про роль мас-медіа у подіях Майдану; 3) повсякденне життя учасника Майдану; 4) роль соціальної комунікації у подіях Майдану; 5)про форми допомоги бійцям АТО; 6) погляди о на розвиток подій Майдану; 7) сприйняття подій Майдану та подій АТО; 8) про силове протистояння 11 грудня 2013 року; 9) про види озброєння учасників протестів; 10) про соціальний склад учасників Майдану; 11) про емоційну реакцію на події Майдану; 12) про політичні переконання учасників Майдану; 13) відносини з противниками Майдану; про громадянську позицію оповідача; 14) мотивація противників Майдану; 15) про стихійну кооперацію людей на Майдані; 16) про мистецтво на Майдані.
[00:00:01.01]
Ж.О.: Привіт, я роблю опитування по проекту «Революційні події кінця 2013 – 2014 років в Україні: механізми масової мобілізації».
[00:00:11.04]
Мене звати Житкова Олеся, я студентка історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
[00:00:17.26]
Нас цікавлять історії людей, які пережили події Майдану, тому розкажи, будь ласка, про себе. Представся, будь ласка, і розкажи трошки про себе, історію свого життя загалом і вже, ну, надалі про Майдан, про події Майдану.
[00:00:39.23]
Ти можеш розповідати скільки завгодно, я буду робити деякі помітки по ходу розмови, ну, і, по можливості, задавати додаткові запитання. Будь ласка.
[00:00:57.15]
Р.О.: Значить, мене звати [***], я закінчив історичний факультет університету Шевченка,
[00:01:10.29]
от, і я, ну, брав досить активну участь у згадуваних подіях, тому спробую все, що знаю, все, що запам’ятав, якісь свої суб’єктивні враження розповісти, поділитися і так далі.
[00:01:33.08]
Ж.О.: Ну, а в мене виникає питання, чому саме ти вирішив, ну, брати участь в подіях Майдану, які були причини того, що ти підтримав от цей рух, скажімо так?
[00:01:51.29]
Р.О.: Ну, е-е-е, причини для чогось подібного, як на мене, існували вже достатні і значно раніше: це було і вибори 2012 року, акції під ЦВК, деяке незадоволення тими результатами, шо були, і напруження в суспільстві.
[00:02:12.19]
Але ось, е-е-е, оця ситуація у 13 році з підписанням Угоди з ЄС, вона просто була такою останньою краплею, яка дозволила мобілізувати значні сили в суспільстві.
[00:02:31.16]
І, е-е-е, в принципі, я був готовий уже психологічно до того, що потрібно щось робити, просто необхідний був вдалий момент для того, щоб починати якусь таку серйозну акцію протесту, яка б могла мати ефективний результат,
[00:02:53.00]
тому я довго не роздумував – долучатися чи ні. Десь із 22 числа [22 листопада] я приєднався до своїх одногрупників, е-е-е, однокурсників, які там уже трошки раніше за мене побували, на цій… на Майдані Незалежності.
[00:03:17.09]
Я одразу, як зміг, так до них і приєднався буквально от в перші дні цього протесту.
[00:03:25.06]
Ж.О.: А, от, ти сказав, що ти, ну, як тільки дізнався, ти, ну, приєднався до акцій протесту. А от саме звідки ти про це дізнався..?
[00:03:35.00]
Р.О.: Я дізнався з соціальних мереж. Там, здається, коментар Стаса [однокурсник] був на Фейсбуку, він перепостив Найема, якщо я… Стас Г*** [однокурсник] перепостив якусь таку інформацію,
[00:03:53.29]
а потім я ще, е-е-е, бачив ВКонтакті щось подібне. І коли я прийшов на пари, то одразу після пар, е-е-е, я вирішив, що краще піти не додому, а піти в компанії друзів, ось…
[00:04:10.02]
Тоді ще дощ, пам’ятаю, був, така неприємна погода, ми всі стояли під парасольками, нам було так, ну, можна сказати, весело.
[00:04:21.06]
Цей початок Євромайдану, він був досить такий молодіжний, драйвовий, і, в принципі, мені подобалось те, що ми робили, в цьому була романтика навіть якась.
[00:04:31.08]
Ж.О.: От соціальні мережі, так, тобто, ну, найбільшу роль відіграли?
[00:04:39.21]
Р.О.: Ну, з соціальних мереж я взагалі дізнався, що щось таке починається, але безпосередня комунікація, от, відбулася серед одногрупників, тобто з друзями я поспілкувався і побачив, що я не один такий, тому ця ідея подобається, і завжди краще щось починати, коли є однодумці, які разом з тобою підуть, правильно?
[00:05:01.04]
Ти ж не підеш один туди стояти там весь вечір під парасолею і мокнути. А коли в тебе вже є компанія однодумців, то це набагато легше.
[00:05:12.29]
І от наше середовище студентів-істориків, воно, е-е-е, якраз було сприятливим до того, щоб приєднатися до якоїсь такої акції.
[00:05:23.19]
Ж.О.: А, ну, якими ще джерелами інформації, от, ти користувався і яким ти, ну, найбільше довіряв?
[00:05:31.08]
Р.О.: Ем, мається на увазі, протягом всього… всіх революційних подій чи на той момент саме?
[00:05:39.04]
Ж.О.: Ну, першопочатково і надалі.
[00:05:41.23]
Р.О.: Ну… (зітхає). Звичайно, основні джерела інформації, е-е-е, ну, крім спілкування, от, з однокурсниками, одногрупниками, це були соціальні мережі і сайт «Української Правди».
[00:05:59.08]
Ну, пізніше… А, ну іще, телебачення, але це більш такий, е-е-е, спосіб тримати себе в курсі подій, дивитися там якісь трансляції, але в першу чергу це був сайт «Української Правди» –
я пам’ятаю, я з нього не вилазив з ранку до вечора, коли був вдома.
[00:06:17.02]
Ж.О.: А от на що ти розраховував на той час, от на початок революційних подій, і, ну, що ти очікував від цього, як ти передбачав розвиток власне цих подій?
[00:06:33.18]
Р.О.: Чесно кажучи, я спочатку не очікував чогось надто грандіозного, е-е-е, тому що в перші ночі, от, ми з моїм другом залишалися на ночівлю десь в перші дні Майдану, то, е-е-е, ми найбільше думали і переживали за те, щоб до ранку там залишилося хоча б пару десятків людей.
[00:07:00.14]
І це все так жевріло, що ми просто керувалися тим, що, ну, раз уже почали, треба доводити до кінця,
[00:07:09.06]
не можна просто все спустити на тормозах, треба шось продовжувати робити,
[00:07:13.08]
тобто більше ішлося, е-е-е, виживання цього Майдану, да, щоб про нього не забули всі, аніж про якісь революційні зміни.
[00:07:22.23]
Від початку це не виглядало на революцію, яка здатна змести режим Януковича,
[00:07:27.07]
зовсім не виглядало – вона тільки потім такою стала, значно пізніше.
[00:07:32.15]
Ж.О.: Ем, а коли, на твою думку, коли саме вона вже трансформувалася?
[00:07:38.13]
Р.О.: Ну, перший такий найзначніший поштовх – це був розгон, е-е-е, побиття студентів, це 30 листопада, здається,
[00:07:50.15]
і, е-е-е, після цього дійсно, е-е-е, була реальна перспектива якось похитнути цю ситуацію і змінити, шо вже вже не буде по-старому.
[00:08:02.25]
А точка неповернення, коли, м-м-м, шансів у Януковича зберегти владу, е-е-е, стало дуже мало
мені здається, це прийняття законів 16 січня і реакція Майдану на прийняття цих законів.
[00:08:22.24]
Тобто от тоді вже стало ясно, що, ну, принаймні для мене стало ясно, що або ми їх, або вони нас.
[00:08:29.19]
Оце я виділив такі дві ключові, поворотні… поворотних момента, е-е-е, коли ситуація розвивалася так більш… в більш радикальному руслі.
[00:08:45.14]
Ж.О.: Ну, от, щодо радикалізму, то хочу запитати, чи брав ти участь у якомусь, ну, от, силовому протистоянні, яке, ми знаємо, на той час вже згодом почало відбуватися?
Тобто не лише в мирних акціях, але вже і в, скажімо, військових.
[00:09:07.26]
Р.О.: Ну, не знаю, навряд чи це взагалі можна назвати військовими акціями…
[00:09:13.17]
Ж.О.: Ну, навскидку…
Р.О.: Да… Але таки от дійсно коли я брав дієву участь у якомусь силовому протистоянні – це було 11 грудня (зітхає).
[00:09:25.17]
Тоді якраз, е-е-е, було певне… певний період затишшя… Ну, і взагалі Майдан, він не розвивався якось лінійно,
[00:09:37.16]
тобто якась тенденція до загострення була постійно, але вона йшла по спіралі ніби:
[00:09:43.21]
були точки кульмінації, точки активації, і було потім поступове загасання, коли нудно тяглися оці ночівлі, і ми думали, щоб воно просто не згасло, шо потрібно ше якийсь стимул.
[00:09:58.24]
От, скажімо, 11 грудня була перша дійсно морозна ніч,
[00:10:06.04]
і було 10 градусів морозу, і якось так було ясно, що на Майдані залишиться досить мало людей.
[00:10:15.14]
Е-е-е… Я спершу спілкувався з друзями на тему того, щоб залишитись компанією, але якось, е-е-е, не склалося, е-е-е, у моїх товаришів і з тим, щоб залишитись на ночівлю,
[00:10:32.00]
та й я якось вагався… І тільки в останній момент передумав, що, мабуть все-таки варто, е-е-е, поїхати туди, взяв з собою фотоапарат – ну, просто був такий настрій, що не хотілося спати, хотілося десь полазити,
[00:10:45.21]
Ось. І я буквально останнім поїздом приїхав сам туди ж на Майдан Незалежності, ось.
[00:10:54.17]
Людей справді було досить мало, фактично залишилась майже одна «Самооборона» і ті волонтери, які там постійно перебували на тому Майдані.
[00:11:05.11]
Ну, важко зараз сказати, ну, думаю, чоловік 200-300 взагалі на весь Майдан – разом із наметами, з тими, хто спали в наметах і так далі, ось.
[00:11:20.12]
І я десь до першої – до пів на другої ночі просто ходив, милувався цим таким сплячим табором (посміхається), е-е-е, сніжок легенький падав, це все виглядало так дуже колоритно
[00:11:37.01]
оці дядьки біля діжок сиділи, грілися… Ну, така приємна атмосфера, загальної довіри, симпатії,
[00:11:46.23]
ну, зрештою, про це багато розказують – про ту особливу атмосферу, яка панувала серед майданівців, особливо, е-е-е, скажімо так, в першій половині Євромайдану,
[00:11:59.21]
Далі це було більше нервозності якоїсь, істеричності, а от ще в грудні зберігалася така тепла і приємна атмосфера, ось.
[00:12:09.06]
І раптом я побачив, що з боку від Лядських воріт підійшла група міліціонерів із якимись паперами
[00:12:22.03]
і, е-е-е, як я потім зрозумів, це принесли постанову про те, що потрібно очистити проїжджу частину. До одного із КПП.
[00:12:35.08]
Е-е-е, умови цього не були виконані, відповідно, е-е-е, почали бити тривогу, стукати в діжки, сотні почали збиратися (ті, шо стояли на варті) біля кожного свого КПП,
[00:12:50.28]
е-е-е, будувати гарячково барикади, там збирати поліна, щоб в них кидати… ними кидати в міліціонерів…
[00:13:00.22]
Ці «космонавти» – «Беркут» і ВВ-шники – почали заходити з трьох сторін: спочатку вони підійшли з боку Лядських воріт,
[00:13:12.09]
потім я пройшовся по табору, побачив, що так само вони ідуть згори, по Інститутській, а потім ще й група підійшла з боку Європейської площі.
[00:13:22.15]
І, ну, чесно кажучи, було так дуже, м’яко кажучи, тривожно, тому що людей справді було на Майдані мало, і після того розгону, який був 30 листопада, всі очікували дуже жорстких дій.
[00:13:36.24]
Тобто якщо Янукович відважився, е-е-е, розганяти Майдан вдруге, то всі че… ну, невідомо було, чого чекати.
[00:13:44.18]
Це потім уже з’ясувалося, що вони вирішили діяти такими, ну, не зовсім брутальними методами, і була вказівка беркутівцям не застосовувати кийки, не застосовувати газ сльозогінний і так далі.
[00:14:00.28]
Вони сподівалися нас просто ще там розчистити, тому що було мало людей, і сподівалися, що ніхто чинити спротиву не буде, не наважиться «Самооборона» щось протис… якось протистояти.
[00:14:10.22]
Ну, і першу барикаду їм вдалося, з боку Європейської площі, досить легко зачистити. Я на той час, е-е-е, в такому гарячковому стані, ну, тому що я один опинився, нікого не знаю, тут якийсь «Беркут», нас оточили, страшно…
[00:14:27.24]
Я спочатку виліз на гірку – там, де був Жовтневий палац, е-е-е, і спостерігав за цим, побачив, що з Європе… з боку Європейскої площі вони вже прорвали барикаду і вийшли на Хрещатик, туди, на перехресті Інститутської і Хрещатику, і там почали знову перешиковуватися, а-а-а, але…
[00:14:49.21]
І паралельно підійшла група з боку Інститутської, теж намагаючись розбити оцю бари… вони розібрали барикаду, «Самооборона» відступила, буквально не чинячи спротиву, і створили такий живий ніби ланцюг, е-е-е, намагаючись не пропустити «Беркут» далі.
[00:15:11.22]
Ну, словом, щоб довго це не розказувати, е-е-е, потім я якось, під дією ентузіазму, мабуть, е-е-е, переборов якийсь внутрішній страх, е-е-е… і приєднався до тих, хто стояли власне, ну, на самому Майдані, тобто по той бік Інститутської…
[00:15:36.09]
І такий кульмінаційний момент, коли я, мабуть, ну, все ж таки наважився на якесь фізичне протистояння «Беркуту», був тоді, коли ми стояли отак лице-в-лице із беркутівцями, перемовлялися з ними, вони, ну, всякими лайливими словами нас обзивали, ми намагалися їм пояснити, що ми мирні студенти – ну, така дискусія досить беззмістовна була,
[00:16:05.03]
але принаймні якась комунікація відбулася. І тоді почали співати гімн України, зазвучав… зазвучав, е-е-е… ну, слова, музика від сцени, і, е-е-е, ті молоді хлопці-дівчата, які фактично так ланцюжком стояли навпроти ланцюжка «Беркуту», е-е-е, почали знімати головні убори і, просто дивлячись в очі, стоячи обличчя-в-обличчя, співати їм гімн України.
[00:16:36.11]
Ну, і це була така досить зворушлива мить, е-е-е, я так само стояв навпроти одного з беркутівців і відчайдушно кричав йому «Ще не вмерла Україна» прямо в лице, він дивився на мене, як на якогось божевільного (сміється), ось, але це був якийсь такий момент піднесення, і коли після цього почались ломитися…
[00:17:03.14]
«Беркут» почав ломитися з боку Інститутської, намагаючись прорватися і роз… зачистити вулицю аж до Хрещатика, то я побіг помагати самооборонівцям, е-е-е, ми досить довго там штовхалися…
[00:17:20.27]
Ну, оскільки людей на той час трохи побільшало, то їм не вдалося пройти по Інститутській, і це був ключовий момент, чому вони так і не змогли зачистити проїжджу частину.
[00:17:31.21]
От саме завдяки тій групі – ну, я не знаю, 100 чоловік, скільки там було на Інститутській, які збилися в таку купку – ну, основу там, звичайно, складала «Самооборона», але приєднувалися і просто кияни, які просто… е-е-е, стоячи лава на лаву не дали «Беркуту» проштовхатися далі вниз по Інститутській.
[00:17:55.19]
І, е-е-е, це все… відповідно, їхній план був зірваний, вони застопорилися, і, е-е-е, уже далі, коли почали під’їжджати люди… В тому числі і мої друзі із гуртожитку приїхали, я зідзвонився там з Антоном [однокурсник]
[00:18:15.03]
е-е-е, він з хлопцями… там з хлопцями вони викликали таксі, приїхали… Олег приїхав М*** [однокурсник]… е-е-е, десь уже, ну, так, година третя, мабуть, була чи четверта ночі. Але на той момент уже було ясно, що план, той, який був, зачистки, він зірваний, і це була така дуже важлива психологічна перемога, ось.
[00:18:42.16]
І після тієї ночі, ну, я був в такому дуже сильному емоційному збудженні, приїхав додому, так і не зміг спати, і на наступний вечір я записався у «Самооборону».
[00:18:59.11]
Ось, отак якось ніби мимовільно втягнувшись у таке більш жорстке протистояння, вже просто… цей результат, шо ми змогли втримати Майдан і «Беркут», піджавши хвости, мусів зранку іти геть, а площа залишилась за нами – оце була дуже важлива така психологічна перемога і після цього, я думаю, не тільки я, а й багато хто, е-е-е, повірив у те, що ми зможемо вистояти, що ми там дійсно переможемо.
[00:19:35.01]
Ж.О.: Скажи, от, щодо «Самооборони» питання… Які, ну, на які групи, скажімо так, ти можеш поділити людей, які перебували на Майдані, наприклад, наприкінці 2013 року?
[00:19:55.09]
Ти казав про студентів, про «Самооборону», про волонтерів. Можеш про це більше розказати? Так, умовний поділ.
[00:20:02.24]
Р.О.: Кінець 2013-го, тобто мається на увазі грудень, до січня?
Ж.О.: Так.
[00:20:11.02]
Р.О.: Ну, мені здається, все ж таки основна маса на той час це були от якісь пересічні люди із громадянською позицією чіткою, але без ідеологічної чи партійної приналежності в абсолютній своїй більшості.
[00:20:37.13]
Була… Був значний відсоток молоді, але вже це був далеко не студентський Майдан, який закінчився фактично після розгону 30 листопада,
[00:20:49.23]
надалі студенти перестали бути тією, от, рушійною силою, якою, як мені здається, вони були, е-е-е, до 30 листопада.
[00:21:01.06]
Все ж таки такий типовий майданівець, він був трохи старшого віку, можливо, з трошки гіршою освітою,
[00:21:08.24]
ну, там було багато і приватних підприємців, і людей з вищою освітою – це так, але от якийсь він став такий менш хіпстерський [хіпстери – представники молодіжної субкультури], я б сказав,
[00:21:23.21]
а більш, власне, народний в такому значенні, що, от, ну, люди з народу, да, от такі прості, які більше не до Європи, не за якісь там європейські цінності,
[00:21:37.20]
а за нормальне життя, за правову державу, ну, хоча, це теж європейські цінності, але вони не сприймали це як якусь таку ідейну євроінтеграцію,
[00:21:50.05]
вони більше повставали от саме проти режиму, який дозволяє собі розправлятися із громадянами України.
[00:21:59.16]
Ж.О.: А, ну, вже на 2014 рік?
[00:22:04.11]
Р.О.: На 2014 рік… (зітхає). На 2014 рік, як мені здається, студентів стало ще менше, а збільшилась частка ідеологічно вмотивованих людей,
[00:22:24.27]
тобто, от, посилився… Ну, був той же «Правий сектор», так? Хоча, мені здається, часто його роль переоцінюють, тому що «Правий сектор»,
[00:22:35.02]
наскільки я знаю, був лише однією із сотень «Самооборони», хоча й досить, ну, мабуть, дуже чисельною, але в структурі, от, саме силового блоку Майдану, так?
[00:22:48.08]
От хто міг би реально там протистояти тому ж «Беркуту», то все ж таки основну роль відігравала це, по-перше, та «Самооборона», яка була створена, яка формально підпорядковувалась Парубію,
[00:23:00.18]
але реально це була дуже різношерста така група, таке середовище, яке ділилося і за регіональними ознаками, була там, здається, друга сотня з Калушу, да, там де переважна більшість з Калушу людей, от ми з ними стояли на сусідніх блокпостах,
[00:23:21.03]
була наша шістнадцята сотня, яка взагалі складалася з відсічан.
У нас дуже специфічна сотня була, ми були за ненасильницький процес… протест, формально до самого кінця,
[00:23:31.09]
в нас було багато дівчат, в нас була жіноча чота – інші сотні нам дуже заздрили з цього приводу, от (сміється).
[00:23:38.22]
Ну, і були такі ідеологічно якось радикали, вони не становили більшість, але якось із радикалізацією самого Майдану
[00:23:56.02]
їхня частка, їхня вагомість посилювалась, тому, от, ну, я можу сказати про свої якісь суб’єктивні відчуття…
[00:24:05.16]
Якщо ще в грудні «Правий сектор» справляв враження якихось диваків і не зовсім вписувався в основну масу майданівців, так?
[00:24:18.10]
Тобто коли вони там влаштовували свій альтернативний марш на День народження Бандери після Нового року,
[00:24:25.02]
то, ну, я це бачив, там були в основному якісь підлітки, які кричали футбольні якісь кричалки, і, ну, на них так трохи скоса дивилися навіть самі люди, які стояли під сценою на Майдані – тобто вони якось не вписувались у це все, виглядали маргіналами,
[00:24:45.16]
то, скажімо, коли був уже марш «Самооборони» на Покрову, коли ми демонстративно ішли… Е-е-е… Ой, не на Покрову, а на Водохрещу.
[00:24:56.03]
Коли до Аскольдової могили ішла вся «Самооборона», ну, яку там Парубій зміг зібрати, то «Правий сектор» виглядав так досить… досить ефектно,
[00:25:09.01]
і на нього навіть представники інших сотень дивилися із заздрістю, того шо в них справді на той час вже була… був вишкіл, відчувалася якась така дисципліна і так далі.
[00:25:22.01]
Ж.О.: Ти сам належав до якихось… Ну, ти казав, в «Самообороні» ти був, а ще до якихось от, ну, скажімо так, громадських організацій або політичних об’єднань на той час належав? Або тих об’єднань, які, ну, на Майдані?
[00:25:41.11]
Р.О.: Я належав до… Я був волонтером «Відсічі». Є така громадська організація – «Відсіч». І так вийшло, що я записувався в шістнадцяту сотню,
[00:25:54.00]
яка спочатку позиціонувалася як студентська сотня, з другом, з Віталієм Д*** [однокурсник]
[00:26:00.29]
ми так якось, ну, весь час були пліч-о-пліч і в «Самооб…» [«Самооброні»] і до цього на Євромайдані, до розгону, і потім уже в «Самообороні»,
[00:26:17.08]
то ми записалися у шістнадцяту сотню як в студентську, а потім виявилось, шо її створили власне відсічани.
[00:26:25.06]
І так якось плавно я потрапив у «Відсіч» (посміхається).
[00:26:31.24]
Ну, взагалі вони молодці, звичайно, така це була волонтерська робота в основному з розклейки різних саморобних агітматеріалів.
[00:26:47.23]
Так, наприклад, ми ходили до офісу сина Януковича і заклеювали всі прилеглі вулиці портретами сина Януковича,
[00:26:58.10]
цього стоматолога, із викривальними там написами, зараз точно не згадаю, якого змісту.
[00:27:05.16]
Ну, словом, що він погана людина, і всі знайте, шо тут його офіс знаходиться, ось.
[00:27:10.24]
Тобто, ну, була така активність, але в основному моя активність зводилась до того,
що я періодично брав участь у нічних чергуваннях на тридцять другому КПП, от.
[00:27:26.22]
Це біля Лядських воріт, ми там стояли, чергували, слідкували за тим…
[00:27:31.17]
Спочатку в основному наше завдання зводилася до того, шоб ловити п’яних, всяких нетверезих не пускати на Майдан (посміхається).
[00:27:40.11]
Ну, до речі, бувало таке, що за ніч відбувалися різні провокації
[00:27:50.13]
і просто якісь дивні люди, яких потрібно було або ввічливо, або і не дуже ввічливо, випроваджувати, таке бувало.
[00:28:01.16]
Ж.О.: От ти казав, що ти, ну, в основному, так, з своїми товаришами, однокурсниками, одногрупниками на Майдані був.
[00:28:12.21]
А, ну, ще з якими людьми ти співпрацював, ну, скажімо так, спілкувався на той час на період Майдану,
[00:28:22.19]
що це були за люди, як ти знав, кому з них можна довіряти, кому не можна?
[00:28:28.05]
Р.О.: Ну, на Майдані я спілкувався… Ну, це дві групи: це мої однокурсники,
[00:28:38.18]
з якими я був знайомий по універу, і це відсічани, з якими я… ну, це ті, хто були у шістнадцятій сотні
[00:28:48.15]
і ті, хто просто були активістами «Відсічі», з якими ми там ходили на якісь акції.
[00:28:53.24]
Оце дві групи людей, з якими я найбільше спілкувався.
[00:28:59.17]
А, зрештою, ну, я не дуже знайомився там, ну, так щоб з усіма знайомитись.
[00:29:08.09]
Ну, просто обстановка була така, що не потрібно було знайомитись із людиною, щоб робити спільну справу. Ти навіть…
[00:29:17.28]
Тобі навіть не потрібно там тиснути їй руку, розпитувати, яке в неї ім’я, звідки вона і так далі,
[00:29:25.15]
ти просто підходиш і починаєш мовчки робити те, що потрібно.
[00:29:30.04]
І ця людина так само робить те, що потрібно.
[00:29:32.20]
Тобто взагалі бар’єру, якого потрібно було б долати через знайомство, не існувало.
[00:29:39.06]
можна було допомагати виконувати якусь роботу, там, скажімо, от нас там долучали там з кухні щось там принести треба було тим, хто чергує на КПП
[00:29:49.08]
треба було там охороняти палатку, охороняти намет із їжею там чи з медикаментами…
[00:29:56.25]
І для того, щоб залучити якусь людину до цього, не потрібно було там сильно її розпитувати, звідки вона, хто вона і так далі, знайомитись з нею.
[00:28:59.17]
А, зрештою, ну, я не дуже знайомився там, ну, так щоб з усіма знайомитись.
[00:29:08.09]
Ну, просто обстановка була така, що не потрібно було знайомитись із людиною, щоб робити спільну справу. Ти навіть…
[00:29:17.28]
Тобі навіть не потрібно там тиснути їй руку, розпитувати, яке в неї ім’я, звідки вона і так далі,
[00:29:25.15]
ти просто підходиш і починаєш мовчки робити те, що потрібно.
[00:29:30.04]
І ця людина так само робить те, що потрібно.
[00:29:32.20]
Тобто взагалі бар’єру, якого потрібно було б долати через знайомство, не існувало.
[00:29:39.06]
можна було допомагати виконувати якусь роботу, там, скажімо, от нас там долучали там з кухні щось там принести треба було тим, хто чергує на КПП
[00:29:49.08]
треба було там охороняти палатку, охороняти намет із їжею там чи з медикаментами…
[00:29:56.25]
І для того, щоб залучити якусь людину до цього, не потрібно було там сильно її розпитувати, звідки вона, хто вона і так далі, знайомитись з нею.
Ти просто бачив от людину і автоматично починав їй довіряти. Якось так.
[00:30:10.20]
Ж.О.: Ну, от, ти кажеш, що там кожен, ну, щось робив, якось допомагав, а як ти знав, ну, що конкретно треба робити, тобто,
[00:30:25.06]
хто цим всим керував, хто мав для тебе авторитет і чому, власне кажучи, ти дослухався до думки цих людей?
[00:30:34.06]
Р.О.: Ну… (зітхає). Це складне питання, насправді.
[00:30:39.11]
Тому що, ну, в мене склалося враження, що там особливо ніхто й не керував.
[00:30:45.15]
Навіть єдина структура, де була більш-менш якась організація, це була «Самооборона», тому що були сотники, які і були старші на КПП,
[00:30:55.25]
які призначали там, е-е-е… не те шо призначали, вони просто відповідали за порядок на даній території, от, на території,
[00:31:04.04]
там, де люди проходять, і вони якось давали вказівки там, кого пропускать, кого не пропускать,
[00:31:11.29]
а для того, щоб допомагати… Ну, хтось попросив – ти йому допомагаєш, робиш те, що він просив.
[00:31:22.02]
Бачиш, шо люди стоять із палками і збивають наме… намерзлий сніг, щоб він не перетворився в лід і щоб можна було ходити,
[00:31:30.22]
ти, нікого не питаючи, сам береш цю палицю, стаєш поряд і відстукуєш той намерзлий сніг.
[00:31:39.29]
Тобто, ну, ну, це була от, говорять, да, про мережеву структуру, да, про мережеву комунікацію, безлідерну таку, горизонтально…
[00:31:50.05]
От дійсно, я на практиці побачив, як це може працювати.
[00:31:56.13]
Тобто, там не було чіткої ієрархії, там не потрібно було когось там сильно поважати і сильно довіряти, щоб виконувати його вказівки.
[00:32:08.26]
Зрештою, ніхто і не давав якихось таких категоричних вказівок, ти просто робив це, бо ти сюди прийшов заради того, щоб чимось допомогти, і ти це робив.
[00:32:18.18]
В партіях, можливо, були там від «Удару», від «Свободи», від «Батьківщини», в них була своя вертикаль, але вони далеко не більшістю були Майдану, якісь партійні активісти, так само і навіть самооборонівці не були більшістю.
[00:32:36.12]
Ж.О.: Дякую.
Ще хочу спитати тебе про, ну, власне життя на Майдані,
[00:32:45.06]
тобто, як спочатку твоєї участі в подіях Майдану 2013 – 2014 років змінився твій розпорядок дня, перш за все.
[00:32:55.19]
Чи вплинуло це на твій особистий режим?
[00:33:00.16]
Р.О.: Ну, ненормований сон, скажімо так.
[00:33:05.22]
Ну, в нас просто, оскільки досить часто доводилось чергувати, брати участь у нічній варті, так? А це від 12-ї години, коли перестає ходити метро і до там… до 6-ї, коли метро починає вже свій рух, і можна їхати додому.
[00:33:25.24]
То виходило так, що я спав, коли можна було (сміється), коли була можливість, і, звичайно, ну, плуталась трохи ніч з днем.
[00:33:39.23]
Ну, можу сказати, що кардинально вплинуло, таким чином.
[00:33:45.03]
Тобто… Ну, якось так.
[00:33:52.15]
Ж.О.: Ну, а, відповідно щоби…
[00:33:55.28]
Р.О.: Режиму в мене не було там – лягати о десятій, так це точно (сміється).
[00:34:01.02]
Ж.О.: Ну, зрозуміло (сміється).
[00:34:05.03]
Ну, от, відповідно, щоби якось жити, як ти зазначав там, в тих же самих наметах
і таке інше, потрібна була якась матеріальна основа для цього.
[00:34:16.25]
Чи не знаєш ти, от хто займався, ну, от, організацією такого матеріального забезпечення Майдану
[00:34:25.09]
якісь конкретні особи, чи, можливо, ще щось… ну, ще хтось допомагав?
[00:34:32.04]
Р.О.: Я цього не знаю, тому що я в наметі не жив, це, мабуть, все-таки краще питати того, хто жив в наметі.
[00:34:41.09]
Оскільки я киянин, мені не було сенсу жити в наметі (зітхає).
[00:34:45.03]
Те, що ми отримували… Ну як, я отримував чай на нічних чергуваннях і бутерброди…
Частково це забезпечувалось з нашої хатинки відсічанської,
[00:35:02.02]
там чергували дівчата біля вогнища, біля діжки і біля чайника із кип’ятком,
[00:35:12.26]
періодично можна було прийти туди, заварити чаю, або вони нам приносили чай,
[00:35:18.23]
і якісь там бутерброди були… там можна було ковбаси нарізати, хліба і таке інше.
[00:35:24.27]
Оце єдине, що було, ну, от такого. Звідки це бралося, чесно кажучи, я не знаю.
[00:35:31.17]
Ну, по-моєму, це не настільки цінні речі, щоб потрібно було їх якось там централізовано закуповувати, зрештою.
[00:35:40.07]
А ось ті, хто ночували в наметах, не знаю. Ну, були ж і польові кухні… Хто їх утримував?
[00:35:51.22]
Я просто не можу сказати напевно.
[00:35:55.17]
Ж.О.: Дякую. Отут, ну, в контексті, скажімо так, матеріального забезпечення… Зараз в нас, відповідно, вже більш проблемна ситуація в країні, в нас війна на Сході, от…
[00:36:09.12]
Чи знаєш ти, можливо, хто допомагає бійцям АТО, в яких обсягах, чи сам ти підтримуєш, от, бійців?
[00:36:24.03]
Р.О.: Ну, допомагає… Ну, я, наприклад, знаю, що збиралася допомога по супермаркетам, збиралися…
[00:36:40.10]
Пропонували людям просто купити якісь продукти, які вони вважають за потрібне, і потім ці продукти збиралися, акумулювалися десь там на складі і відвозилися в зону АТО.
[00:36:56.21]
Я це знаю, тому що допомагав розвантажувати ці всі продукти. Це було… Точно не скажу, де…
[00:37:07.13]
Це на метро Печерська, там є недалеко від метро Печерська таке… така база, де, по-моєму, і зараз сидить «Самооборона»,
[00:37:21.02]
якась частина тієї «Самооборони», що була на Майдані, і там закинули таке кругле приміщення цегляне старе, будівля, і там зберігалися оті продукти, які ми перебирали, розсортовували, складали у мішки, і потім ці мішки відвозились в зону АТО.
[00:37:41.00]
Ось таке є. Ну, цим займалася «Відсіч», знову ж таки. Просто, як правило, так виходило, що вони скидали мені там повідомлення, шо от треба так і так, отут потрібна допомога.
[00:37:56.15]
Якщо я мав можливість, я долучався якось, допомагав. Ну, це не було на той час якось…
[00:38:04.24]
Все ж таки, ну, от зараз, коли відбувається війна, важче, як за моїми суб’єктивними відчуттями, важче мобілізувати людей, вони більш апатичні. Можливо, я по собі суджу.
[00:38:20.03]
Тому що коли події відбуваються в тебе в місті, і тобі достатньо приїхати в центр, щоб побачити це на власні очі, якось долучитися – це одне,
[00:38:30.26]
а коли війна десь там на Сході, якось інакше це, відстороненіше, сприймається, от. Це, звичайно, погано, але отакий фактор відстані, він все ж таки існує.
[00:38:42.14]
І якщо під час Майдану, особливо в січні, в лютому, було дуже важко вийти просто із цього стану такої істеричної активності, коли ти не міг відірватися від того телевізора, якщо вдома знаходився.
[00:39:02.24]
І часом напруження зростало до такої міри, що заспокоїтись хоч трохи можна було тільки сівши там на метро чи, коли метро не ходило, сівши, поїхавши якимись окольними шляхами на трамваї, поїхати туди, приїхати на Майдан, побачити, що тут все нормально, що ми ше стоїмо… Там постояти на тій барикаді,
[00:39:28.12]
і це якось приносило хоч якесь заспокоєння, да, шо… шо… шо боротьба продовжується, то зараз такого немає.
[00:39:35.15]
От оцей ефект втягнення, психологічної зануреності в боротьбу зараз відчувається значно менше,
[00:39:47.12]
хоча, ну, об’єктивно, якщо так спробувати подивитися, то зараз ситуація не менш серйозна, і не менш драматична, ніж була тоді.
[00:40:02.22]
Ж.О.: От, до речі, в контексті вже збройного протистояння. Щодо Майдану, то я тебе запитувала про силове протистояння, і ти зазначав, що «Самооборона», так, збирала там якісь поліна, щоб кидатися в міліціонерів, які намагалися розчистити шлях, от.
[00:40:33.15]
Ну, загалом, як були озброєні люди, чи були вони озброєні, як вони були озброєні, ті… ті люди, які були на Майдані?
[00:40:44.27]
Р.О.: Це цікаве питання. Е-е-е, ну, я вперше побачив якісь кийки, короткі якісь палиці, щось таке… (зітхає) Здається, це було після прийняття законів 16 січня.
[00:41:02.27]
Ну, те, як ми були відсічани, числились, да, шістнадцята сотня, то я ще пам’ятаю, що в якогось дядька побачили кийок, і наші відсічани страшенно стали обурюватись: «Як це так, викинь, ти провокатор» і так далі (сміється).
[00:41:20.08]
От після 16 січня. Коли «Самооборона» ішла 19-го, здається, це було, Грушевського коли починалося… Коли йшли до Грушевського, уже більшість сотень були озброєні.
[00:41:41.27]
Озброєні дерев’яними ломаками, озброєні… ну, арматуру я там менше бачив, якихось там саморобних нунчак, чогось подібного… В основному це були просто палиці або бейсбольні бити на той час.
[00:41:58.20]
Ну, і, звичайно, каски… це скоріше такий елемент розпізнавальний, так? Вони не дуже допомагали, ті будівельні каски, поки не було ще залізних. Але це був більше такий спосіб само… спосіб ідентифікації учасника «Самооборони».
[00:42:21.13]
От коли тебе бачать, шо ти в касці, все, значить, ти самооборонівець, ти свій. А щити… щити я вперше побачив після 11 грудня, їх було мало, вони були у… здається, у чотирнадцятої сотні, це «Вільні люди» так звані, от вони мені дуже подобалися, ці «Вільні люди»,
[00:42:47.17]
у них навіть символіка своя була від самого початку, у них була чітка організація, така напіввійськова виправка… (посміхається) От я не знаю, хто їх… хто їх фінансував, по-перше, хто їх організовував, цю чотирнадцяту сотню, але мені було б дуже цікаво про це все дізнатися, тому що, ну, от, хлопці реально молодці,
[00:43:06.20]
у них така жовта символіка була, і буква «V» вписана англі… латинська буква «V», вписана в кружок. Дуже цікаві такі…
[00:43:16.09]
Ж.О.: А вогнепальна зброя коли з’явилась?
[00:43:19.28]
Р.О.: Вогнепальна зброя? (зітхає) Сам я вогнепальну зброю бачив так, мельком, уже (зітхає) в лютому, в кінці лютого, і, здається, це вже було після того, як Майдан, ну, переміг, це було після 22 лютого.
[00:43:45.03]
Якщо вогне… я чув від близьких людей, ну, яким я довіряю, що була зброя саморобна вогнепальна. Про якусь нарізну зброю достовірної інформації в мене немає, шо в когось там от, на Майдані, була нарізна зброя.
[00:44:04.11]
Ну, знову ж таки, у нас в сотні точно ніякої зброї не було. З того, що я бачив, то тут… Навряд чи. Як в інших сотнях – ну, можливо, в когось і була, але, в будь-якому випадку, так, що от можна було когось побачити зі зброєю на Майдані, ну… я не бачив аж до кінця лютого.
[00:44:32.18]
Ж.О.: Ну, а, от, до речі, щодо лютого, ну, і загалом щодо подій Майдану, ну, ти вже так зазначав щодо своїх емоцій, а от конкретно вже про 2014 рік, коли події набули вже, ну, скажімо так, зовсім трагічних масштабів, які в тебе, ну, були на той час емоції, переживання, чи можеш ти їх описати?
[00:45:01.13]
Р.О.: Переживання..?
Ну, скажімо так, пік нервозності, мабуть, припадав на кінець січня, ну, і далі він зберігався на приблизно однаковому рівні.
[00:45:27.27]
Я пам’ятаю, що, ну, дуже так гостро сприймалися оці всі події на Грушевського.
[00:45:34.02]
Штурм «Українського дому», от, коли ці ВВ-шники були в «Українському домі» – там, не знаю, кажуть, 200 їх було, не 200 – але коли ми стояли навколо цього «Українського дому», і туди почали залітати ці всі петарди, хлопушки,
[00:46:06.01]
ну, було таке відчуття, що дійсно може статися якесь дуже жорстке зіткнення.
[00:46:12.16]
Хоча, знову ж таки, коли ти знаходи… така була особливість: коли ти знаходився там, то почувався набагато спокійніше і впевненіше, ніж коли сидів перед телевізором або перед комп’ютером.
[00:46:23.24]
Оце відчуття якоїсь такої болісної невизначеності і підвішеності, воно там було значно менше, ніж коли ти сидів і дивився це все по телевізору,
[00:46:39.05]
тому що там було середовище своїх, і дійсно в людини є така властивість шукати зграю, да, коли їй некомфортно психологічно, потрібно бути серед своїх.
[00:46:50.02]
Сам – ну, це психологічно важко.
[00:46:53.00]
Ну, звичайно, дуже таким драматичним і напруженим моментом було від 18 лютого – це коли був оцей «мирний наступ» і ніч на Майдані, ну, теж…
[00:47:10.18]
Це фактично було якесь існування в паралельній реальності, тобто навіть, ну…
[00:47:21.05]
Абсолютно по-інакшому сприймалися будь-які там речі, ніж у такому нормальному стані, скажімо.
[00:47:39.18]
Ну, і найбільш… найбільший момент невизначеності і розгубленості – це була та ніч, коли, от, Парасюк заявив зі сцени, що «Ми підемо зі зброєю в наступ».
[00:47:58.04]
Я тоді теж залишився на ночівлю, це було вже після тих розстрілів, після купи смертей,
[00:48:08.14]
і в мене було таке переконання, що буде війна, причому велика.
[00:48:17.01]
І що… я… Може, це якось неетично, але оті… ота Небесна сотня, так, ну, основна частина тих, що загинули від рук снайперів
[00:48:28.13]
оці смерті якось навіть не достукалися до глибини свідомості,
[00:48:36.27]
тобто, я не був в якомусь такому страшному шоці і траурі,
[00:48:41.04]
я був переконаний, що це тільки… тільки початок, і ми втратимо ще тисячі й тисячі життів, що це буде кривава війна, яка затягнеться на багато місяців,
[00:48:52.22]
це буде справжня громадянська війна із партизанським рухом, із… коли з одного боку буде «Беркут», озброєний автоматами,
[00:49:01.26]
проти нього будуть повстанці і так далі, і так далі.
[00:49:05.00]
І оце відчуття невідворотності громадянської війни – воно було найсильніше от десь, ну, після розстрілу, і до 22 лютого.
[00:49:16.13]
От, коли – я точно не пам’ятаю число – коли проводили панахи… оцю панахиду, привезли тіла на Майдан під сцену і оплакували їх усі,
[00:49:28.18]
от тоді було найгостріше відчуття оцієї невідворотності великої війни,
[00:49:33.13]
і я був надзвичайно здивований, коли виявили, що Янукович все ж таки покинув столицю і що «Беркут» там роззброюють,
[00:49:45.24]
що він кудись тікає, ВВ-шники здаються в полон і так далі – для мене це було неочікувано.
[00:49:51.29]
І було відчуття якоїсь, ну… якогось чуда навіть:
[00:49:58.05]
що ось так, легко ми відбулися. В мене було відчуття, що ми легко відбулися, могло бути набагато гірше.
[00:50:06.22]
Ж.О.: От, до речі, в контексті вже збройного протистояння. Щодо Майдану, то я тебе запитувала про силове протистояння, і ти зазначав, що «Самооборона», так, збирала там якісь поліна, щоб кидатися в міліціонерів, які намагалися розчистити шлях, от.
[00:40:33.15]
Ну, загалом, як були озброєні люди, чи були вони озброєні, як вони були озброєні, ті… ті люди, які були на Майдані?
[00:40:44.27]
Р.О.: Це цікаве питання. Е-е-е, ну, я вперше побачив якісь кийки, короткі якісь палиці, щось таке… (зітхає) Здається, це було після прийняття законів 16 січня.
[00:41:02.27]
Ну, те, як ми були відсічани, числились, да, шістнадцята сотня, то я ще пам’ятаю, що в якогось дядька побачили кийок, і наші відсічани страшенно стали обурюватись: «Як це так, викинь, ти провокатор» і так далі (сміється).
[00:41:20.08]
От після 16 січня. Коли «Самооборона» ішла 19-го, здається, це було, Грушевського коли починалося… Коли йшли до Грушевського, уже більшість сотень були озброєні.
[00:41:41.27]
Озброєні дерев’яними ломаками, озброєні… ну, арматуру я там менше бачив, якихось там саморобних нунчак, чогось подібного… В основному це були просто палиці або бейсбольні бити на той час.
[00:41:58.20]
Ну, і, звичайно, каски… це скоріше такий елемент розпізнавальний, так? Вони не дуже допомагали, ті будівельні каски, поки не було ще залізних. Але це був більше такий спосіб само… спосіб ідентифікації учасника «Самооборони».
[00:42:21.13]
От коли тебе бачать, шо ти в касці, все, значить, ти самооборонівець, ти свій. А щити… щити я вперше побачив після 11 грудня, їх було мало, вони були у… здається, у чотирнадцятої сотні, це «Вільні люди» так звані, от вони мені дуже подобалися, ці «Вільні люди»,
[00:42:47.17]
у них навіть символіка своя була від самого початку, у них була чітка організація, така напіввійськова виправка… (посміхається) От я не знаю, хто їх… хто їх фінансував, по-перше, хто їх організовував, цю чотирнадцяту сотню, але мені було б дуже цікаво про це все дізнатися, тому що, ну, от, хлопці реально молодці,
[00:43:06.20]
у них така жовта символіка була, і буква «V» вписана англі… латинська буква «V», вписана в кружок. Дуже цікаві такі…
[00:43:16.09]
Ж.О.: А вогнепальна зброя коли з’явилась?
[00:43:19.28]
Р.О.: Вогнепальна зброя? (зітхає) Сам я вогнепальну зброю бачив так, мельком, уже (зітхає) в лютому, в кінці лютого, і, здається, це вже було після того, як Майдан, ну, переміг, це було після 22 лютого.
[00:43:45.03]
Якщо вогне… я чув від близьких людей, ну, яким я довіряю, що була зброя саморобна вогнепальна. Про якусь нарізну зброю достовірної інформації в мене немає, шо в когось там от, на Майдані, була нарізна зброя.
[00:44:04.11]
Ну, знову ж таки, у нас в сотні точно ніякої зброї не було. З того, що я бачив, то тут… Навряд чи. Як в інших сотнях – ну, можливо, в когось і була, але, в будь-якому випадку, так, що от можна було когось побачити зі зброєю на Майдані, ну… я не бачив аж до кінця лютого.
[00:44:32.18]
Ж.О.: Ну, а, от, до речі, щодо лютого, ну, і загалом щодо подій Майдану, ну, ти вже так зазначав щодо своїх емоцій, а от конкретно вже про 2014 рік, коли події набули вже, ну, скажімо так, зовсім трагічних масштабів, які в тебе, ну, були на той час емоції, переживання, чи можеш ти їх описати?
[00:45:01.13]
Р.О.: Переживання..?
Ну, скажімо так, пік нервозності, мабуть, припадав на кінець січня, ну, і далі він зберігався на приблизно однаковому рівні.
[00:45:27.27]
Я пам’ятаю, що, ну, дуже так гостро сприймалися оці всі події на Грушевського.
[00:45:34.02]
Штурм «Українського дому», от, коли ці ВВ-шники були в «Українському домі» – там, не знаю, кажуть, 200 їх було, не 200 – але коли ми стояли навколо цього «Українського дому», і туди почали залітати ці всі петарди, хлопушки,
[00:46:06.01]
ну, було таке відчуття, що дійсно може статися якесь дуже жорстке зіткнення.
[00:46:12.16]
Хоча, знову ж таки, коли ти знаходи… така була особливість: коли ти знаходився там, то почувався набагато спокійніше і впевненіше, ніж коли сидів перед телевізором або перед комп’ютером.
[00:46:23.24]
Оце відчуття якоїсь такої болісної невизначеності і підвішеності, воно там було значно менше, ніж коли ти сидів і дивився це все по телевізору,
[00:46:39.05]
тому що там було середовище своїх, і дійсно в людини є така властивість шукати зграю, да, коли їй некомфортно психологічно, потрібно бути серед своїх.
[00:46:50.02]
Сам – ну, це психологічно важко.
[00:46:53.00]
Ну, звичайно, дуже таким драматичним і напруженим моментом було від 18 лютого – це коли був оцей «мирний наступ» і ніч на Майдані, ну, теж…
[00:47:10.18]
Це фактично було якесь існування в паралельній реальності, тобто навіть, ну…
[00:47:21.05]
Абсолютно по-інакшому сприймалися будь-які там речі, ніж у такому нормальному стані, скажімо.
[00:47:39.18]
Ну, і найбільш… найбільший момент невизначеності і розгубленості – це була та ніч, коли, от, Парасюк заявив зі сцени, що «Ми підемо зі зброєю в наступ».
[00:47:58.04]
Я тоді теж залишився на ночівлю, це було вже після тих розстрілів, після купи смертей,
[00:48:08.14]
і в мене було таке переконання, що буде війна, причому велика.
[00:48:17.01]
І що… я… Може, це якось неетично, але оті… ота Небесна сотня, так, ну, основна частина тих, що загинули від рук снайперів
[00:48:28.13]
оці смерті якось навіть не достукалися до глибини свідомості,
[00:48:36.27]
тобто, я не був в якомусь такому страшному шоці і траурі,
[00:48:41.04]
я був переконаний, що це тільки… тільки початок, і ми втратимо ще тисячі й тисячі життів, що це буде кривава війна, яка затягнеться на багато місяців,
[00:48:52.22]
це буде справжня громадянська війна із партизанським рухом, із… коли з одного боку буде «Беркут», озброєний автоматами,
[00:49:01.26]
проти нього будуть повстанці і так далі, і так далі.
[00:49:05.00]
І оце відчуття невідворотності громадянської війни – воно було найсильніше от десь, ну, після розстрілу, і до 22 лютого.
[00:49:16.13]
От, коли – я точно не пам’ятаю число – коли проводили панахи… оцю панахиду, привезли тіла на Майдан під сцену і оплакували їх усі,
[00:49:28.18]
от тоді було найгостріше відчуття оцієї невідворотності великої війни,
[00:49:33.13]
і я був надзвичайно здивований, коли виявили, що Янукович все ж таки покинув столицю і що «Беркут» там роззброюють,
[00:49:45.24]
що він кудись тікає, ВВ-шники здаються в полон і так далі – для мене це було неочікувано.
[00:49:51.29]
І було відчуття якоїсь, ну… якогось чуда навіть:
[00:49:58.05]
що ось так, легко ми відбулися. В мене було відчуття, що ми легко відбулися, могло бути набагато гірше.
[00:50:06.22]
Ж.О.: Ну, от, до речі, щодо беркутівців і подібних людей, то чи можеш сказати, які в тебе були стосунки з людьми, які, ну, от, або нейтрально відносилися до подій Майдану, або, ну, негативно?
[00:50:25.25]
Р.О.: Ну, скажімо так, в мене було мало знайомих, які б відносились до Майдану негативно.
[00:50:36.29]
Можливо, тому що на той час все моє коло спілкування обмежувалось людьми, які так чи інакше активно підтримували Майдан (сміється).
[00:50:47.21]
З іншими в мене просто не було ні часу, ні бажання спілкуватися.
[00:50:50.04]
Єдине що, я якраз під час Майдану ходив на зустріч однокласників.
[00:50:55.28]
Це дуже цікаво, тому що університет, історичний факультет – це одне середовище, так, в основному патріотичне,
[00:51:03.07]
а колишні шкільні товариші в Києві, да..? Ну, на загал російськомовні і далекі від якихось там таких патріотичних почуттів, принаймні так це було, коли я з ними навчався в школі.
[00:51:21.20]
Мені цікаво було подивитися, які в них настрої.
[00:51:24.17]
То були такі, що обурювались, ну, як це так, ось долар знову виросте, в мене були плани, тепер от ці майданівці, вони все зіпсу…
[00:51:38.01]
ну, не казали майданівці, казали, шо «От уся ця нерозбериха, і через неї нам погано».
[00:51:43.16]
Отакі були настрої. Було кілька моїх колишніх однокласників, які щось таке говорили.
[00:51:49.28]
Ну, я тоді не вступав в конфлікт, я змовчав, хоча, звичайно, було це дуже так, ну, неприємно чути і дивно.
[00:52:01.14]
Були… Був ще мій однокласник, який незадовго до цього звільнився із ВВ, внутрішніх військ, закінчив строкову службу.
[00:52:17.04]
Чи строкову, чи контрактну, я вже точно не знаю. Мабуть, все-таки… Мабуть, все-таки… контра… строкову.
[00:52:25.26]
То він, з одного боку, намагався мені пояснити, як почувається солдат внутрішніх військ, коли в нього кидають камінням, да?
[00:52:37.09]
І коли є отаке, ну, чисто людське якесь озлоблення на того, хто вороже до тебе ставиться і намагається якось тебе фізично зачепити, да..?
[00:52:52.29]
З іншого боку, він абсолютно з розумінням ставився до того, що я на Майдані, і навіть давав поради, куди бити ножем чи заточкою, щоб пробратися до беркутівця за цим його скафандром (посміхається),
[00:53:11.12]
де там вразливі місця, ну, з таким що, от, якщо попадеш в щось таке, то я тобі розказую.
[00:53:18.16]
Ну, але він на той час уже не служив у внутрішніх військах, і я відчув у нього таке якесь суперечливе… якийсь суперечливий стан.
[00:53:31.14]
З одного боку, він розумів тих хлопців, які стояли в беркутівських шоломах, і ВВ-шників,
[00:53:40.01]
тому що він сам був на їхньому місці і знав, що, будучи там, він би поводився, ну, так само,
[00:53:48.03]
тобто, він би теж відбивався там кийком, входив би в цей бойовий раж і так далі.
[00:53:54.13]
Але в той же час, я думаю, він і мене розумів.
[00:54:00.26]
Ну, оце… оце єдина людина, яка, так би мовити, побувала по той бік барикад, тому що цей хлопець на початку Майдану теж був серед ВВ-шників. На початку Майдану, в листопаді.
[00:54:14.28]
Ж.О.: А, от, щодо того… Ти казав, називали, ну, люди, які негативно ставилися до Майдану, називали це все «нерозберіхой» і таке інше.
[00:54:31.19]
А, от, чи існували якісь конкретні назви, скажімо так, для двох, ну, грубо кажучи, опозиційних груп, да – тих, які підтримували Майдан, і ті, які були проти Майдану.
[00:54:49.14]
Тобто, як вони один одного називали і як позиціонували себе один до одного, чи ти можеш сказати?
[00:54:57.26]
Р.О.: Ну, не знаю щодо от саме груп, ну, в нашому…
[00:55:09.11]
Дивись, як називали та сторона, яка негативно ставилась, я не можу сказати, тому що з тією стороною я стикався в основному там в Інтернеті і в соціальних мережах.
[00:55:20.08]
З тими живими людьми, з якими я спілкувався, це все ж таки мої однокласники, кияни, вони не виступали так відкрито проти чогось, да..? Проти Майд… Не казали там «майдауни», ще якось.
[00:55:32.21]
То вони казали от просто, що «Таке от в країні твориться, нам від цього погано» і все.
[00:55:37.23]
Як ми їх називали? Тих, шо там стояли в Маріїнському парку… Ну, взагалі, було три категорії, я б виділив.
[00:55:50.06]
Це «Беркут», причому, як правило, під «Беркут» потрапляли і внутрішні війська це всі оці «космонавти» в шоломах і в формі.
[00:55:59.04]
Оце все «Беркут», це найгірші, врагі номер один (посміхається).
[00:56:04.11]
Були ще тітушки.
[00:56:06.02]
Тітушки – ну, це людина, яка… такого, бомжуватого вигляду, із замашками гопника, яка готова до фізичного силового протистояння з майданівцями.
[00:56:26.17]
Від якихось бандюків у підворітні, вони теж тітушки, до там тих же антимайданівців, да?
[00:56:38.23]
Тобто, ну, під кінець в тітушок записували кого тільки можна – хто не подобався, той тітушка, ось (сміється).
[00:56:45.01]
Але в першу чергу тітушки – це ті, хто дієво виступав на боці «Беркуту», там допомагав ловити майданівців, брав участь, от, у зіткненнях, як у Маріїнському парку було.
[00:56:59.00]
Ну, і ще був Антимайдан, так би мовити, оце стадо, там, яких завезли, яких тримали там в загородці, які ходили з прапорами «Партії регіонів».
[00:57:12.09]
Тобто, ну, я так суб’єктивно визначив, що антимайданівець – це може бути і бабулька якась, так? Із прапором «Партії регіонів», якій заплатили гроші там чи ще чогось, вона просто ходить з тим прапором і кричить про «плахой Майдан».
[00:57:33.03]
А тітушка – це отакий якийсь бандюк, який допомагає «Беркуту», отакі категорії.
[00:57:40.24]
Ж.О.: Яка була, на твою думку, в кожної з цих категорій мотивація?
[00:57:45.03]
Р.О.: Мотивація?
Ну, як…
Ми тоді вважали, шо всі вони проплачені,
57:55-58:07
тобто, ну, от нормальна людина, вона не може бути проти Майдану (сміється). Якщо вона проти Майдану, то вона… їй платять, так?
[00:58:08.06]
Тобто це або скуплені ці антимайданівці, яких завезли з Донецька чи з Луганська,
[00:58:15.02]
це може бути там беркутівець, якому теж платять – він за ту зарплату, як собака, готовий бити кого хочеш і гавкати на кого хочеш.
[00:58:28.28]
Тобто, ну, отаке було ставлення.
[00:58:31.25]
Як я зараз оцінюю…
[00:58:36.10]
Ну, все ж таки, мені здається, що проплаченість була основним козирем.
[00:58:43.21]
Мені важко уявити ідейну людину, яка б їхала з Донецька стоять із прапором проти Майдану, ну…
[00:58:52.14]
Чесно кажучи, мені важко якось визначити мотивацію цих людей, крім от такої матеріальної зацікавленості.
[00:59:04.02]
Хоча, можливо, я помиляюсь – були і якісь ідейні антимайданівці.
[00:59:09.01]
Може, й були, але вони не становили рушійної сили, якоїсь переважаючої більшості, ідейні антимайданівці
[00:59:19.09]
мені важко, навіть зараз… [мається на увазі – важко уявити].
[00:59:22.07]
Ж.О.: До речі, щодо, ну, скажімо так, ідеології, але більш до приємного. Хотілось би запитати щодо мистецтва на Майдані.
[00:59:33.05]
В яких формах було присутнє мистецтво на Майдані і, ну, яка була його роль?
[00:59:40.13]
Р.О.: Форми були найрізноманітніші, і роль, на мою думку, досить велика, тому що Майдан, він, ну, традиційно, як і всі українські протести,
[00:59:50.27]
мені здається, відзначався великою такою креативністю, так? Е-е-е, що мені найбільше запам’яталося і…
[00:59:59.04]
так це портрети Лесі Українки, Франка і Шевченка, стилізовані під майданівців. Оце просто, ну, не знаю,
[01:00:12.29]
я їх просто де находив, то довго розглядав із захопленням, якщо знаходив в Інтернеті, то скидав собі в папочку ці всі картинки, тому що вони мені дуже подобалися.
[01:00:24.16]
Були такі графіті на Грушевського, ці ж портрети, так? От там «Огонь запеклих не пече», ше там якісь гасла.
[01:00:35.27]
Були розмальовані щити і каски.
[01:00:39.22]
Ну, я свою каску не розмальовував, але я знаю, що у сотні, яка чергувала поряд з нами, був один художник, справжній художник…
[01:00:51.08]
Ж.О.: Імені не можеш назвати?
[01:00:55.02]
Р.О.: Ні, ні… Не знаю, як його звали… То отакий дядько, ну, він справді ночував на Майдані, він звідкись приїхав з західних областей, точно не знаю… здається…
[01:01:03.18]
Ну, це Калуська сотня була просто.
І там… І він усім розмальовував каски оці…
[01:01:14.27]
Ну, ці пластикові, будівельні. Не знаю, чи він залізні розмальовував, але в нас ціла колекція цих розмальованих касок стояла на ящику,
[01:01:26.13]
і всі до нього бігали: розмалюй, розмалюй.
[01:01:30.15]
Його ще називали Пікассо’ чи Піка’ссо… Ну, на нього казали Пікассо’… е-е-е… за те, що він такий от художник був…
[01:01:41.06]
Ну, це точно було, це я бачив. Ще які прояви мистецтва?
[01:01:49.26]
Ж.О.: Література?
[01:01:52.11]
Р.О.: Література? З літературою якось… Та просто літературою не було коли і кому займатися там.
[01:02:00.24]
От намалювати щось таке – це більш такий діяльний акт, да? Коли ти стоїш там з цим балончиком і малюєш графіті або розмальовуєш каску.
[01:02:12.24]
А сидіти і писати там… Ну, не знаю. Я, чесно кажучи, не зустрічав якихось зразків такої майданівської літератури поки що. Може, вона з часом напишеться, ну…
[01:02:25.04]
Ж.О.: А…
Р.О.: Пісні були.
Ж.О.: Так, так…
Р.О.: От, мені сподобалось… е-е-е…
[01:02:32.06]
ця пісня там… е-е-е… щось там про бунт… «Чи ви чуєте цей спів, спів лютуючи людей», щось таке.
Коротше, це перероблена пісня із одного… однієї кінострічки про Французьку революцію, ось.
[01:02:57.21]
Ну, правда, я це побачив лише в записі на Youtube’і, тому цінність такого спостереження, ну… (посміхається)
[01:03:08.14]
Сам особисто я не чув якихось таких пісень, які б мені запам’яталися.
[01:03:16.15]
Ну, була ще «Горіла шина, палала», але знову ж таки це, ну, для мене це більше продукт інформаційної якоїсь боротьби,
[01:03:25.25]
який там був в соціальних мережах, в Інтернеті і так далі.
[01:03:31.17]
А шоб люди сиділи, от, на барикадах і співали… В нас співали гімн України,
[01:03:36.26]
причому, ну, там же ж, ну, як тіки рівно якась там година, все, всі встають там, слухають гімн або співають.
[01:03:47.25]
Це було постійно, сприймалося нормально (посміхається).
[01:03:55.11]
Тобто не набридало, не дивлячись на те, що можна було от за цю ніч скільки там його співать уже разів…
[01:04:02.01]
Ж.О.: А гасла якісь були?
Р.О.: А, гасла? Ну, безперечно..! Гасла були…
[01:04:08.16]
Гасла… Ну, можу сказати, що «Україна – це Європа» була дуже актуальна, дуже популярна на початку,
[01:04:25.05]
там «Брат за брата, студент за студента» і так далі… Там… щось там «Україну у Європу, Януковича у жопу», ну, щось таке.
[01:04:39.26]
Були гасла, більше пов’язані із євроінтеграцією, під кінець, звичайно, більше спрямовані на те, що Янукович підарешт.
[01:04:51.23]
Ж.О.: Ну,а, от подальші гасла вже 2014 року, якісь можеш приклади згадати?
[01:05:01.15]
Р.О.: Згадати гасла… Ну, «Слава Україні – Героям Слава». Ну, тобто якось не було, мені здається, особливої різноманітності там у гаслах,
[01:05:16.13]
був набір традиційних гасел, і він використовувався і надалі. І чим далі, тим менш креативним ставав Майдан, мені здається.
[01:05:30.28]
От він був найбільш креативним на початку і найменш креативним в кінці, тому що, ну, от оце гостре протистояння, оці смерті і така напружена боротьба,
[01:05:41.29]
вона не залишала місця для креативності. Креативили в ті моменти, коли Майдан просто собі стояв, так? І був ще вільний час там щось поімпровізувати.
[01:05:52.14]
А коли ідуть бої, коли летять коктейлі Молотова, і «Беркут» наступає, то немає часу креативити,
[01:05:59.01]
Це боротьба. Або якось там бийся, кидай каміння, носи його, шукай дрова, щоб палити там барикади і не пускати «Беркут».
[01:06:11.21]
На якісь гасла просто вже не вистачало часу, і тому традиційно було «Героям Слава» і «Смерть ворогам», «Україна понад усе».
[01:06:21.05]
Оце те, що я чув реально. Може, якісь там в когось і були особливі, але, на мій погляд, вони не були широковживаними, якісь там дуже оригінальні гасла…
[01:06:33.09]
Ж.О.: Зрозуміло. Дякую тобі за твою розповідь, дуже інформативно і дуже цікаво. Вдячна тобі за те, що ти допоміг у проекті…
[01:06:50.16]
Р.О.: Будь ласка.
Ж.О.: Всього тобі доброго.
Р.О.: Дякую. Тобі теж спасибі.
[01:06:56.06]
