Оповідач за освітою психолог. Напередодні революційних подій втратив роботу, тому мав можливість майже щодня приходити на Майдан Незалежності. Він брав участь у протестах спочатку під час «студентської акції» у листопаді 2013, а потім у багатьох подіях на Майдані, зокрема, 11.12.2013, 19.01.2014. Оповідач не входив до громадських організацій чи обʼєднань, але намагався допомогти учасникам протесту, які жили в палатках: принести води, дрова, будувати барикади тощо.
Основні теми інтервʼю:
00.00 – 01.18 – коротка історія життя оповідача;
01.18 – 04.45 – початок протестів та перші протистояння з міліцією;
04.45 – 12.00 – персональна участь інформанта у подіях Майдану, його прогнози і плани щодо революції на її початку та по закінчені;
12.00 – 15.30 – емоції, стосовно подій на Майдані та загибелі перших учасників;
15.30 – 24.35 – стосунки з людьми на Майдані та поза його межами;
28.05 – 32.22 – роль медіа у подіях Майдану та у формуванні громадської думки;
32.22 – 39.11 – мистецтво Майдану та революції.
[00:00:00.00]
О. М.:Доброго дня, Романе.
Р. С.: Привіт.
[00:00:03.08]
О. М.: Ми проводимо опитування щодо революційних подій кінця 2013 – початку 2014 року, які відбулися в Україні, ось. Нам цікава історія людей, які пережили події Майдану, або переживають їх зараз. І перш за все нас цікавить історія людей не лише під час Майдану, а й всього їхнього життя. Ви б не могли коротко розказати про себе, свою історію – історію вашого життя.
[00:00:30.03]
Р. С.: Ну я сам з міста Бердичів, Житомирська область, ось. Е, близько вісьми років проживаю в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, еее, до цього активно брав участь у всяких громадських ініціативах, еее, зокрема громадська організація «Не будь байдужим», еее, «Конгрес захисту української мови». Нуу, щодо наукової діяльності це брав участь в дослідженнях по лінії Малої академії наук, тобто активно цікавився всякими такими питаннями.
[00:01:17.22]
О. М.: Дякую. Скажіть будь-ласка, чи брали Ви участь на подіях, у подіях які відбулися на Майдані?
[00:01:24.08]
Р. С.: Так, насправді від самого початку, хоча розуміння на початку звичайно і очевидно не усвідомлював в шо воно вильється ось таке протистояння яке відбулося, в революцію.
[00:01:41.11]
О. М.: А чи брали Ви участь в силових протистояннях які були на Майдані і поза його межами?
[00:01:46.23]
Р. С.: Ну безпосередньо там активним еее діячем і активним учасником силових протистоянь я не був. Ааа Але виключно в ролі споглядача на Грушевського (…)
[00:02:02.16]
О. М.: Тобто прямих контактів з якимось силовими підрозділами, з міліцією
[00:02:06.01]
Р. С.: Ні мається на увазі бруківку і всілякі якісь такі якісь активні дії я не робив. Я просто там коли почались почали події на Грушевського мені було власне цікаво побачити це не не на екрані телевізора, а безпосередньо на власні очі.
[00:02:22.12]
О. М.: Скажіть будь-ласка, як і коли вперше з’явилась вогнепальна зброя на Майдані, як Ви думаєте, чи як Ви знаєте, чи як Ви бачили?
[00:02:30.04]
Р. С.: Нуу я не знаю і не бачив (…) еее (…) маєте на увазі зброя у (…)?
[00:02:39.23]
О. М.: Зброя як у протистояльників зі сторони міліції і у учасників Майдану?
[00:02:46.26]
Р. С.: Ну мені здається, що стовідсотково, ну я так думаю, що це на Грушевського було, тому шо коли були силові протистояння безпосередньо на Майдані, коли там намагалися розігнати Майдан кілька разів, відверто кажучи, але(…) еее (…) коли були протистояння безпосередньо на Майдані, коли була штовханина ось ці ламання наметів і так далі, то (…) зброї там навряд чи була, я так, ну це моя суб’єктивна
[00:03:20.01]
О. М.: Це Ви маєте на увазі період грудня 2013 року?
[00:03:25.07]
Р. С.: Я навіть не можу сказати грудень був, ну це до Грушевського було точно, тобто було був маштабний розгін, вже був сніг, еее, достатньо багато снігу було і розганяли з Інститутської великий наступ був міліції і власне тоді було виключно силове. Це був, а! я згадав, це був день коли приїжали іноземні гості, секретар Сполучених Штатів по-моєму. І в той же день внаглу, ну Янукович з ними поспілкувався, попосміхався, і в той же день внаглу почали штурмувати Майдан,
[00:04:08.17]
і невдало, хоча штурм відбувався там до ранку(…) і тоді, тоді якраз били по-моєму дзвони(…) викрикували Київ вставай і десь до другої ночі майданівці серйозно поступатись, а потім коли люди почали підходити і(…) тоді безкоштовно навіть я знаю випадки, що безкоштовно підвозили на транспорті власному до Майдану, тому шо, бо метро не працювало.
[00:04:44.13]
О. М.: Скажіть будь-ласка, як змінився Ваш щодений розпорядок дня і чи змінився взагалі?
[00:04:49.25]
Р. С.: Ну(…) якщо говорити фактично, то по факту коли вже почався серйозний Майдан, я маю на увазі не Майдан після побиття студентів(…) ну це такий друга фаза Майдану взагалі(…)
[00:05:07.18]
О. М.: Після побиття?
[00:05:10.11]
Р. С.: Після побиття (…) це друга фаза, а третя фаза булав же власне Грушевського, Інститутська і так далі, це я собі так розподіляю (…) е, то фактично для мене як своєрідною роботою стало, в зв’язку з тим, шо я якраз в листопаді місяці буквально там за два тижні до Майдану, до підписання цієї угоди
О. М.: Непідписання
[00:05:39.29]
Р. С.: Ой, точніше непідписання угоди в Вільнюсі, е (…) я звільнився з роботи і якраз перебував в пошуку і тут якраз розпочались активні дії на Майдані, я власне був, ну не в ніч, а в вечір коли відбувалось побиття студентів, тобто я там був, добув до майже там до того як метро закривалось і замерз, вирішив що треба іти додому бо з цього нічого не буде, враховуючи що прийшли там люди, Клічко по-моєму там був, ну короче кажучи музиканти,
[00:06:24.11]
громадські та політичні діячі, виступали і говорили що ми, мається на увазі Януковичу в п’ятнадцятому році покажемо, а ви поки стійте до неділі, щось таке, а в неділю ми ще одну акцію проведемо і розійдемося і будемо вже там активно Януковича пресувати в п’ятнадцятому році, чи ой, ну коротше кажучи на виборах, коли там.
[00:06:48.14]
О. М.: А коли відбувся от той переломний момент, коли Ви вирішили долучитися до участі в революції і на що Ви розраховували в той момент?
Р. С.: Ну то на різних етапах на різне розраховував.
О. М.: А на початку?
[00:07:05.15]
Р. С.: На початку, коли я долучився, я навіть не пам’ятаю основний мотив, ну чому я, ну не підписання угоди, це мене як громадянина України обурювало, але це не вирізнялось з поміж багатьох там інших акцій, були там ціла купа акцій і до(…) безпосередньо цього не підписання.
[00:07:28.23]
Е, і були так само небагато чисельні і по своїй суті дещо формальні і мало дієві. І коли от власне до побиття студентів носило досить такий скептичний характер, тим не менш свій свою позицію щодо дій президента я мав, я вважав за потрібне не те шо висловити а показати, прийти на Майдан, разом з людьми побути і таким чином виразити свій протест.
[00:08:10.27]
О. М.: А яким Ви передбачали розвиток подій на Майдані і чи змінювались прогнози з часом?
Р. С.: Ну звичайно (…) Спочатку там он в той вечір, він мені яскраво дуже запам’ятався, я ну взагалі жоних надій не покладав на те що це буде активно продовжуватись, думав шо там ну в звязку з погодою, і в зв’язку з невеликою чисельністю людей, і в зв’язку з також тими словами як би які говорили люди зі сцени, ну з такої імпровізованої сцени, тоді ж сцени не було спочатку
[00:08:53.02]
і це все підштовхувало до думки, що це все добре, що ми такі свідомі і що вийшли, але ніяких особливих надій я на подальшу ну і перспектив я не бачив. А (…) вже після побиття от це власне був переломний момент,
[00:09:11.17]
тому шо я чітко пам’ятаю Михайлівську площу, коли люди збирались, і знову ж таки були крики «Київ вставай»(…) і але найяскравіший, найяскравіші і найзначиміші емоції були коли це тоді перше грудня було, Банкова була, вибухи були і активні сутички, і але на Банковій я тоді не був, на Банковій (…)
[00:09:44.25]
я був лише тоді на Майдані і лише чув шо там щось вибухає, мені батьки зателефонували і сказали щоб я на Банкову не йшов, бо там взагалі війна іде, ось, але мені найбільше запам’яталось коли я йшов на Майдан,
[00:10:01.26]
це напевно я ніколи не забуду, тому шо такої кількості людей я не бачив ніде і ніколи не побачу, тому шо це нереальне море людей і я йшов з метро Вокзальна, ішли дуже багато людей з різноманітними табличками починаючи там від Криму, Крим, Донецьк і так далі, тобто захід, західні, таблички з західними містами так воно сприймалося як нормально, а от таблички там з містами Донецьк, Харків, Сімферополь сприймалося зовсім інакше
[00:10:40.18]
і думалось шо справді це вже все, це вже повстала вся Україна, ось. І я чітко пам’ятаю(…) десь в районі біля цирку йшла колона студентів КПІ і там вигуковували теж різні гасла, ми до них долучилися і йшли люди, велика така колона людей з вокзалу, яка зустрілась з великою колоною студентів і весь цей потік людей йшов вверх, вверх до червоного корпусу
[00:11:18.01]
і до червоного корпусу ми фактично так і не дійшли, тому шо ми йшли по алеї, ну зрозуміло що всі машини вже стояли, хто сигналив, хто просто машину покинув і люди вже йшли і по дорозі, і по алеї, по чому тіки можна було, е, і наскільки велика кількість людей була(…) тоді була домовленість що ми зустрічаємось в зеленому корпусі, в парку Шевченка, але ми не те що до парку недійшли, ми до червоного корпусу недійшли, тому шо обула неймовірна кількість людей.є
[00:11:59.01]
О. М.: Скажіть будь-ласка, які емоції Ви відчували після подій що відбулися на вулиці Грушевського і пізніше на вулиці Інститутській?
Р. С.: Які емоції?
О. М.: Так.
Р. С.: (…) Емоції (…)
О. М.: І як вони на Вас вплинули, на Ваші дії, на Ваші вчинки?
[00:12:19.12]
Р. С.: Ну Грушевського я пам’ятаю (…) ну Грушевського це здавалося неймовірно (…) ну дуже схожим на війну і дуже так екстримально, не екстриміськи, а саме екстримально, тому шо надзвичайно важко і я, напевно так і не звик до отих взривів (…) гранат отих шумових (…) і ще от точно що я не забуду про Грушевського – це от те калатання постійне, металеві штуки.
[00:13:07.10]
Стоять міліціянти щось там мерзнуть, а всі люди здебільшого хто там збирають цю бруківку, весь цей реманент екстреміста або (…) або (…) бере якусь там палицю дерев’яну, металеву не важливо, і гатить по чомусь щоб створювати такий звук. От це на довго залишиться в пам’яті.
[00:13:38.00]
А стосовно Інститутської (…) ну на Інститутській я не був, я не знаю, можливо мені пощастило, бо це було буквально кілька днів як я влаштувався на роботу і я пам’ятаю це був перший чи другий день як я прийшов на роботу в офіс, були величезні затори на дорогах і біля мого офісу там недалеко була база беркуту, і вони там терміново виїзжали в сторону, в бік Майдана.
[00:14:18.07]
І я прийшов, відкрив інформаційні ресурси, новини і коли побачив відео, перше відео, ну не відео а стрім – пряму трансляцію, коли показали перших там одинадцять жертв, одинадцять трупів біля готелю «Козацький» і вони там лежать накриті чим завгодно там і прапорами, і так речами.
[00:14:46.25]
Мені здалося шо я як, не знаю, якийсь бойовик почав дивитись. Звичайно було (…) відчувалось дещо нереальнее якесь, якась інша реальність, бо коли я думав, так, там щось говорили були поранені, і були брудні, і ніхто там не дивився чи ти там сильно брудний, або замучений, ну такі речі. Але коли мова йде про смерть, а я на власні очі смерть не бачив і для мене це було нереальним.
[00:15:30.05]
О. М.: Скажіть, як складались Ваші стосунки чи змінювались Ваші стосунки з людьми з Вашого оточення, які відносились до Майдану негативно або нейтрально? І яке Ваше ставлення до Майдану, до того що відбувалось тоді, на той момент?
[00:15:48.09]
Р. С.: Моє ставлення до Майдану, я навіть не можу сказати що воно позитивнее, воно таке (…) сакральне (…) визначальне і символічне (…) воно яскраво відображає те що українці, так історично склалося що українці свободолюбива нація, як би це не звучало (…) так, дуже популярно казати, як би це не звучало штампово (…) і це не просто кліше, українці справді свободолюбива нація і історичний досвід показує, що-що, а владу ми скидати навчилися.
[00:16:37.19]
О. М.: А стосунки з людьми, які відносились до Майдану якось по-іншому ніж Ви?
[00:16:44.07]
Р. С.: Стосунки з людьми і далі продовжують бути напруженими, якщо говорити про людей, які не підтримували майдан, які не підтримують Майдан, а зараз не підтримують АТО, причина і наслідок тут очевидний, АТО почалось через Майдан, на їх аргументацію, ось, і тому я доволі (…) я навіть якщо не погоджуюся з позицією, намагаюсь не нагнітати і не йти на конфлікт яскраво виражений. В мене є багато там друзів, знайомих, які якщо мають протилежну позицію – це окєй, але якшо вони мають протилежну позицію і яро це відстоюють, доводять якісь міфічні аргументи (…) міфічні аргументи які, насправді, не є аргументами, є такою хворою фантазією(…)
[00:17:52.00]
О. М.: Наприклад які?
[00:17:54.04]
Р. С.: Це вже я просто АТО згадую, а якщо говорити про Майдан, то це навіщо був цей Майдан, був такий красивий і прекрасний в центрі міста, а ви перетворили Майдан на щось незрозуміле, сміттєзвалище і збіговисько бомжів (…) а насправді люди не розуміють, що відбуваються кардинальні речі не тільки для Києва, але й для країни, а їх хвилює їхній комфорт.
[00:18:34.16]
Але люди цим і відрізняються від тварин, адже нам потрібно не лише поїсти і поспати в тепленькому місці, і не лише потреба в безпеці, наприклад, якщо за пірамідою потреб (…) але й якісь вищі цінності, вищі потреби, ідеали, цим люди і відрізняються від тварин, від звичайних якихось там інстинктивної поведінки. Тому (…) я навіть спочатку доводив там якісь аргументи, сперечався, але зрозумів що немає сенсу людям щось доводити.
[00:19:24.22]
Тоді я просто на хвилі революційній, я звичайно намагався говорити: ні, та ти шо, це ж буде що там внукам розповісти, як ми змінювали країну (…) по факту. Але зараз я не вступаю в полеміку з цими людьми, бо мені абсолютно нічого їм сказати. Є просто дуже популярні такі штампові фрази, які позначають ці ідеї.
[00:19:59.16]
О. М.: Добре. Скажіть, чи належали Ви до якихось громадських організацій на період Майдану?
[00:20:08.26]
Р. С.: На період Майдану, на період ні. Тобто ту активність яку я проявляв на Майдані, коли я був на Майдані, а я був там фактично щодня на Майдані (…) я або намагався допомогти чимось, ну просто там підходив до дівчат, які чай розливають, казав чи треба якась допомога, там елементарно води принести, з дровами допомогти, ну якісь такі побутові речі. (…) а ще, ну жодних якихось там громадських членств в певних організаціях я не брав участі в цьому.
[00:20:52.26]
О. М.: Скажіть, а як Ви будували своє спілкування людьми на Майдані, як Ви знали кому можна довіряти, хто не є представником якоїсь іншої точки зору чи іншого крила цієї революції, мова про той самий Антимайдані?
[00:21:14.18]
Р. С.: В тому то і феномен власне Майдану полягає, що тут до кінця не можеш собі відповісти на запитання чому я довіряв сааме цій людині, а іншій не довіряв. Тому що там, коли ти опиняєшся у цьому середовищі – це було середовище ідеальної України.
[00:21:38.02]
Нехай і не все в порядку з інфраструктурою, зате з організацією все на вищому рівні було, тому шо про довіру чи недовіру мови навіть не йшлося, ти міг підійти до будь-якої навіть там незнайомої людини поспілкуватись там, пожартувати, допомогти, або там, ну все що завгодно.
[00:22:08.14]
І дуже серце гріло, і дуже приємно там (…) дивишся на сцену, слухаєш там музику чи якусь промову, хтось виступає, а тобі підходять там і бутерброди, печиво, чай (…) це насправді дуже приємно було не тому шо це було грубо кажучи там на шару чи безкоштовно, а тому шо це було, це були маленький устрій, в середині безпосередньо на Майдані, як маленька держава,
[00:22:44.05]
коли кожен піклується про кожного, і коли ти вважав це не чиєюсь справою, прийшов на Майдан, подивився, послухав, попив чайок і пішов, як безкоштовний якийсь торгівельно-розважальний центр екзотичний, а в першу чергу тому, що ти прийшов туди до тих людей, щоб на волонтерських основах всіляко без зайвої користі проявляв активність і ходив пропонував свою допомогу, що ти максимально міг допомогти.
[00:23:21.17]
О. М.: А в фінансовому плані Ви допомагали Майдану?
Р. С.: Ну оті коробочки, які стояли на Майдані (…) ну знову ж таки (…)
О. М.: В фінансовому чи матеріальному плані, якщо не грошима, то там їжею чи речами?
Р. С.: Ну не пам’ятаю, щоб це масово так відбувалось(…)
О. М.: Ну не обов’язково масово
[00:23:47.05]
Р. С.: Ну не пам’ятаю навіть, чи ми просто з їжею туди своєю приходили. Просто з їжею своєю приходили це точно, з термосом. Ось. А що там ше, як питання було?
О. М.: Чи фінансово допомагали?
Р. С.: А, фінансово, ну були моменти, коли там пару гривень кинеш в коробочку, на якісь там побутові речі, але якщо говорити про останній етап Майдану, то вже це був інший Майдан, коли вже почалися розмови про те що треба Майдану якось розходитись (…)
[00:24:33.00]
О. М.: Який період Ви маєте на увазі?
[00:24:37.04]
Р. С.: Ну період вже коли Янукович побіг собі гулять. Ну це вже період десь весна. Коли вже людей похоронили (…) це теж доречі дуже яскравий Майдан був, точніше не яскравий, а такий, темний Майдан був, ось ці три дні похорону людей, відспівування людей, тоді реально по Майдану ходили як по кладовищу, все згоріле, обгоріле, якісь шини, проволоки від шин цілі купи і на яких там лежать ріки квітів, і ти ходиш, якийсь гнітючий, гнітюча атмосфера, зрозуміло що все це емоційне, але це ніби було в повітрі, ну як приходиш на похорон якоїсь там людини, на поминки чи там на похорон безпосередньо, і там якась така атмосфера, просто аж груди стискає.
[00:25:56.13]
І от ти ходиш на Майдані і там суцільна така атмосфера, і не тільки на Майдані, на Майдані, на Грушевського, на Інститутські, повністю по урядовому кварталу ходеш і бачиш ці обгорілі машини, всякі такі штуки (…) і воно ну вибиває з колії в емоційному плані. А що стосується грошей вже на останньому (…) вже недовіра була куди ці гроші власне йдуть. Ті справжні революціонери, романтики, студенти вже давно порозходились по навчанням і роботам, поїхали додому, а лишилися люди незрозуміло звідки вони, шо вони і шо вони з себе представляють.
[00:26:45.13]
О. М.: А як щодо допомоги бійцям АТО на даному етапі?
[00:26:51.03]
Р. С.: Ну я допомагав, перераховуючи кошти, ну і постійно в соцмережах спілкуємось з приводу там усілякої волонтерської активності, активні групи там об’єднуються, усілякі там потреби, моніторять ці речі і по можливості допомагаю. Ну і ше причина тому шо друзі в мене є, які зараз в АТО, друг в мене є, який зараз в 95-й бригаді, яка зараз ця бригада, доречі, в Донецькому аеропорту, і тому частинка, ну тобто, як би там не було емоційно і раціонально прив’язаний до АТО, знаю що там воюють люди яких ти знаєш, і не виключено шо і я там буду, і в зв’язку ще з зимою і погодніми умовами, максимально намагаюсь допомагати.
[00:28:04.20]
О. М.: Якщо повертатись до того як починався Майдан і як він відбувався, якими джерелами Вашої інформації були відносно того, що там відбувається? Мається на увазі медіа, газети, що Ви читали, звідки Ви черпали інформацію.
[00:28:23.20]
Р. С.: Ну в мене є такий, скажімо, медіа пакет, яким я активно користуюся і якому довіряю і цей пакет по суті не змінюється. Тут знову ж таки, в першу чергу про що говорять, це не на перших етапах, а десь по середині активності Майдану – Громадське телебачення, яке там називають телебаченням Майдану, тому шо вони в екстренному режимі і вийшли через Майдан в ефір, друге це П’ятий канал, це УНІАН, це Українська правда(…) ну поки що, а і канал 24.
[00:29:12.12]
Думаю що канал 24 це теж телеканал Майдану. Громадське і 24 – це були основні рупори Майдану, Громадське більше для андеграунду, для людей які не дивляться телевізору, а сидять в інтернеті, а 24 якраз було для людей, які дивляться телевізор, слідкують за цим, і 24 стрімило дуже багато всіляких цих подій, але(…), а 5-й канал я вже не можу про нього таке сказати, тому шо 5-й канал був рупором революції 2004 року, тут вже якось 5-й канал я дивився, але на оті, первинно це були 24 і Громадське.
[00:29:59.27]
О. М.: Як Ви вважаєте, сильно медіа впливали на ці події на Майдані і чи могли вони якось спрямовувати і координувати ці події і чи робили вони це?
[00:30:09.26]
Р. С.: Ну по-перше які медіа?(…)
О. М.: Ті, які Ви перелічили.
[00:30:15.17]
Р. С.: Медіа навіть попри те, що вони декларують про об’єктивність свого матеріалу, що вони максимально об’єктивно намагаються передати те середовище і ту ситуацію, яка склалась, вони все одно є суб’єктивними, все одно все це передається через конкретного журналіста, через конкретного кореспондента, через конкретного телеведучого, який може дозволити собі якісь там емоційні речі, які траплялися,
[00:30:46.27]
навіть телеведучі зривалися і говорили речі, які в принципі телеведучі не мали б говорити, але й було таке, коли не зовсім сухо говорили і висловлювали свої оціночні судження з приводу тієї чи іншої події, а це не правильно з моєї точки зору, і це я власне говорю і про 5-й канал, і про 24, і тому навіть ці канали, вони відображаючи свої певні баченні і оціночні судження тим паче, вони і впливали на глядача.
[00:31:22.27]
Я вже мовчу і не хочу говорити про канали, які були урядовими, провладними це шо там і Інтер, той самий ж канал (…) як його там (…) ну інтерівський пакет взагалі це точно (…) подавали не зовсім адекватну ситуацію, ну і плюс канал 112 це канал Арбузова, тому зрозуміло, яку він інформацію подавав, Інтер це фірташ, фірташ і Клюєв, тому теж зрозуміло яку інформацію давали. Ну в зв’язку з тим так як я обізнаний, я ці канали не дивився, ну і канал «Україна» само собою, який Ахмєтову належить.
[00:32:22.02]
О. М.: Якщо відходити від більш нагальних питань, як Ви вважаєте, яку роль відігравало мистецтво на Майдані і взагалі візуалізація Майдану в мистецтві, культурі під час самого Майдану і після Майдану? В чому Майдан набув свого відображення і набув якихось своїх яскравих рис?
[00:32:46.26]
Р. С.: Якщо говорити про мистецтво під час Майдану, то тут теж було мистецтво яке відбувалося публічне мистецтво і є мистецтво андеграунду, тобто (…) це могло відображатися не знаю, в елементарних речах, в наліпках, в графіті, в якихось там гітаристах, які грають в переходах, або взагалі музикантах які грають в переходах, бо навіть мої друзі музиканти грали в переходах під час Майдану, робили вечорниці в переході між (..) ну в підземці Майдану коли люди вже грілись, вони ходили там дударі, барабанщики, гітаристи і робили там українські вечорниці і так далі, зігрівали людей.
[00:33:36.14]
Тобто було андеграунд не мистецтво художники знову ж таки, а було мистецтво публічне. Якщо говорити про мистецтво публічне. То воно в принципі як показує історія, воно супроводжує революційні події, тому шо в 2004 році теж були музиканти на сцені і театральні діячі, так само і в чотирнадцятому році були, але з відмінністю з тим, шо ця революція закінчилась такими трагічними подіями і тоді вже було не до пісень, не до всіляких концертів, це зрозуміло і очевидно, але коли вже після Майдану з’явилися там книги, фотовиставки різноманітних фотографів і я впевнений, шо ше не одна книга з’явиться, ціла купа море документальних фільмів і художні почали з’являтися і впевнений що ще будуть з’являтися.
[00:34:49.18]
Про ці події по любому будуть писатися книги які будуть дуже популярні в нашій країні і за кордоном і (…) мистецтво це своєрідне романтичне оформлення революції, тобто революція вона була різна, вона була і життєрадісною, і натхненою, і трагічною і такою ненависною, і екстремісткою, революція була різною, а мистецтво оформлювало революцію, надавало їй якусь форму, для того щоб донести до широкого загалу те що твориться в центрі Києва.
[00:35:39.16]
О. М.: А щодо діячів культури достатньо персонально чи Ви можете назвати кого породив Майдан, діячів мистецтва, котрі виросли там. Можливо навіть не діячів культури, а людей мистецтва котрі стали відомі через події на Майдані чи стали відомі після Майдану, але свою популярність набули описуючи, оспівуючи, змальовуючи події Майдану.
[00:36:10.18]
Р. С.: По перше почну з тих людей, які підтвердили популярність, точніше набули більшої популярності, вони були і так до того популярні, це люди які активно писали якісь там патріотичні речі, пісні в основному (…) це гурт Гайдамаки і Козак Сістем, при тому шо Козак Сістем, пісня Козак Сістем «Брат за брата» була одним з гімнів революційних подій і під цю пісню відбувалися штурми Майдану, я пам’ятаю якраз цей масштабний штурм до зброї(…)
[00:36:53.06]
О. М.: До вогнепальної, Ви маєте на увазі?
[00:36:59.00]
Р. С.: Так, до вогнепальної, коли була штовханина і валили намети і зі сцени валила дуже гучно пісня, ну знову ж таки пісні Океан Ельзи і пісня Брат за брата, по-моєму Положинський написав цю пісню, а Козак Сістем виконувала. А якщо говорити про митців непопулярних, ну я не можу про популярність наразі,
[00:37:25.24]
але для мене точно став більш популярним художник Андрій Ярмоленко, який зображав ну скажімо так зображав Майдан навіть не в картинах, а в образах і символах, і по нині продовжує там створювати різноманітні репродукції і нашивки для солдатів, всякі там укропи і зображення донецького аеропорту на нашивках і всілякі інші речі, і символи, якшо я не помиляюся і символи батальйону Донбас і Азову це теж його робота, тобто він такі графічні малюнки створює, то для мене він став відомий вже от під час і після Майдану.
[00:38:25.29]
А от ті легендарні зображення і малюнки які були на Майдані. Ну я просто не знаю їх авторів, тому логічно що я не можу сказати, що вони відомі, але запам’яталось зображення на Грушевського, га колонах біля (…) Академії наук, там далі книгарня Знання (…) тобто навпроти одразу навпроти стадіону Динамо там були, не знаю чи зараз є зображення Івана ранка, Тараса Шевченка і Лесі Українки революціонерами в балаклавах, з коктейлями молотова.
[00:39:10.10]
О. М.: Добре. Завершуючи наше інтерв’ю, чи були запитання які я Вам не задав, а Ви б хотіли про це розповісти? Чи підсумувати якось ці події, про які Ви розповідали.
[00:39:25.03]
Р. С.: Ну я вже говорив, про неймовірну значимість Майдану для суспільства, і ще раз хочу наголосити, що це, це ми не відкотилися назад, це ми навпаки ступили на кілька років, а то і десятиліть вперед. По суті, якби не зробили ось цей революційний стрибок ми б не мали держави зараз, не те щоб зараз, ще кілька років і не мали б держави.
[00:40:01.25]
І можна сказати по акту, що і під час Майдану і зараз під час національно-визвольної боротьби на сході, ми, дякуючи Майдану, ми власне відсвяткували перший рік справжньої незалежності, тому шо як показав Майдан, то була незалежність досить формальна, лише на папері, лише символом які задовольняв загальні маси. От так от.
[00:40:39.01]
О. М.: Добре, дякую, що прийняли участь в нашому опитуванні.
[00:40:44.23]
